Санний спорт

Санный спорт.

Санный спорт є змагання швидкісному спуску на спортивних санях спеціальними трасам — льодовим жолобам на залізобетонний чи дерев’яному підставі з різними поворотами і віражами. Швидкість саней При спуску трасою часто перевищує ста, 110, а то й 120 км/год. Узвіз з гір на тобоггане — непотрібних дерев’яних санях, поширених серед канадських індіанців, — прабатько однієї з найстаріших зимових видів спорту. У літературі її появу належать до XVI віці. Відомості про спортивних змаганнях саночників датуються серединою ХІХ століття, коли британські туристи в Швейцарських Альпах почали спускатися на санях по засніженим гірським схилах. У 1883 року у Давосі, швейцарському гірському курорті, відбулися перші міжнародні змагання саночників. Відомі різні варіанти саней для швидкісного спуску з гір спеціальними трасам. Одне з цих варіантів — скелетон, являє собою сани зі сталевими полоззями і обтяженою рамою, без рульового керування, у яких спортсмен лежить головою уперед, у напрямі руху, долілиць, використовуючи керувати саньми спеціальні шипи на черевиках. Перші сани-скелетон були сконструйовані в 1887 року у Санкт-Моріці, Швейцарія. Змагання з спуску з гір на скелетоне стали проводитися в Креста-Ран поблизу Санкт-Морица. Інший варіант, також готовий до швидкісного спуску з гір по спеціальним трасам і також яка має рульового керування, особливий тим, що спортсмен на санях лежить спині, ногами вперед, і управляє рухом з допомогою зміни навантаження на полози саней — або натягуючи ремінь, прикріплений до переднім ланжеронам, або надавлюючи ними ногами. Перші спортивні сани було створено 1889 року у Німеччини. У 1890 року свої перші змагання саночників провів заснований австрійському місті Інсбруку Академічний альпійський клуб. У 1913 року було освічена Міжнародна асоціація тобоггана. У 1914 року відбувся перший чемпіонат Європи з санному спорту. 1923;го на конгресі, проведеному Парижі, делегати, які представляли саночників Великобританії, Канади, США, Німеччині й Швейцарії, створили Міжнародну федерацію бобслею і тобоггана — ФИБТ, що протягом досить тривалого керувала розвитком як бобслею, і санного спорту. Змагання з скелетону були у програму II зимових Олімпійських ігор, що проводилися Санкт-Моріці в 1928 року. Першим олімпійським чемпіоном у цьому виді спорту став Дженнисон Хітон, США. Срібну медаль завоював молодший брат переможця — Джон Хітон, США, а бронзову — Девід Ерл оф Нортеск з Великобританії. Вдруге в останній раз, олімпійські нагороди у змаганнях з скелетону спортсмени заперечували 20 років, в 1948 року, знову у Санкт-Моріці, на V зимових сучасних Олімпійських іграх. Саме Санкт-Моріці була єдина траса для скелетона, що відповідає міжнародним правилам. Володарем золотий олімпійської медалі в 1948 році став італійський спортсмен Ніно Биббия. Бронзовий нагорода дісталася Джону Грэммонду з Великобританії. Срібну медаль, другу у житті, завоював 39-річний американець Джон Хітон. Той самий Джон Хітон, який в 19-річному віці був другим в цій олімпійської трасі у Санкт-Моріці в 1928 року. У 1955 року у Осло відбулося перше чемпіонат світу з санному спорту. У 1957 році відбулося організаційне поділ між бобслеем і санним спортом. Бобслей залишився у віданні ФИБТ, а розвитком санного спорту світі почала займатися ФІЛ — Міжнародна федерація санного спорту. Міжнародними правилами обумовлюються вимоги до саней, до трасі і до екіпіруванні спортсменов-саночников. Чітко, до міліметра і грама, регламентуються довжина, вага і ширина між полоззями спортивних саней. Санний спорт був офіційно визнаний олімпійським виглядом спорту ще 1954 року на сесії Міжнародного Олімпійського комітету, проведеній Афінах. Проте олімпійські змагання з санному спорту вперше провели лише в 1964 року. Спочатку включити санний спорт як показового виду у програмі VIII зимових Олімпійських ігор Скво-Вэлли в 1960 року, та їх організатори або не мали у своїй розпорядженні трас для бобслею і санного спорту не побудували цих споруд. Тому олімпійський дебют санного спорту відбувся 1964 року у Інсбруку, де у програму було включено змагання серед чоловіків на одномісних і двомісних санях серед жінок — на одномісних. На той час на чемпіонатах світу з санному спорту, проведених у період із 1955 року у 1963 рік включно, чоловіки на одномісних санях тричі перемагали спортсмени з ФРН, двічі Польщі, Норвегії, Австрії, НДР. На двомісних санях двічі перемагали спортсмени Австрії, двічі ФРН, двічі Італії, Польщі. Ще замалий вплив на одномісних санях в чотири рази перемагали спортсменки Австрії, двічі НДР, Польщі, Швейцарії. Представники цих країн і було переважно серед лідерів перших олімпійських змагань з санному спорту.