Хронологія боксу

Хронология болса.

Кулачный бій — одне із поширених видів єдиноборств. Перші інформацію про змаганнях по кулачному бою належать до 2-го тисячоліттю до зв. е. При археологічні розкопки в Месопотамії в 1899 року було знайдено добре збережені скульптурні зображення кулачних бійців Вавилона. Пізніше під час розкопок на про. Кріт знайдено ваза, яка датується 1100 років до зв. е., де було зображений кулачний поєдинок. Меморіальну дошку, виготовлена в 6 в. до зв. е., знайдений Єгипті, свідчить у тому, що тоді проводилися офіційні спортивні змагання під наглядом суддів. На «Іліаді «Гомера, написаної 9−8 ст. до зв. е., сорок віршів 23-ї пісні присвячені кулачному поєдинку між Эпиосом і Эвриадом. Перекази свідчать, що кулачні бої входили у програмі Истмийских ігор. Їх організатором був афінський цар Тесей, який керував в 13 в. до зв. е. До програми XXIII Олімпійських ігор Стародавню Грецію в 688 року до зв. е., вперше включені змагання кулачних бійців. Першим Олимпиоником по кулачному був Ономастус з Смирні. Серед переможців Олімпійських ігор по кулачному бою був Піфагор з Самоса — 588 рік до її зв. е. — великий філософ, математик, релігійний та політичний діяч. Переможцем останніх 291-х Олімпійських ігор 394 зв. е., був арташатский князь Вараздат, що став царем Вірменії. Наступні інформацію про проведенні змагань по кулачному бою ставляться до 13 в. зв. е. Такі змагання проводились Британії. Звідти й пішло сучасне назва — бокс. Слово BOX англійською мовою означає удар. Англійський бокс того часу у відсутності чітких правил, під час проведення поєдинку дозволялися удари ногами, захоплення, підніжки. На деяких із змагань глядачі робили грошові застави. Так виникло назва: призовий бокс. Грошові призи з’явилися стимулом у розвиток професійного боксу. Першим, офіційно визнаним чемпіоном Англії з боксу був Джеймс Фигг. Невдовзі опісля отримання чемпіонського титулу він створив найпершу у світі школу боксу, відому історія, як «Академія боксу Джеймса Фигга », 1718 рік. Перші правила змагань з боксу було створено 30-х рр. 18 в. чемпіоном Англії Джеком Браутоном — так званий «Браутонский кодекс », які забороняли вдарити ногами, робити захоплення і підніжки. Бої проводилися голим кулаком. Цей період історії боксу називається «Епохою голих куркулів ». Кодекс визначав розміри майданчики для поєдинку — рингу, тривалість раунду (періоду) поєдинку — 3 хвилини і одну хвилина відпочинку між раундами. Проте насправді раундів не обмежувалося й історію відомі поєдинки, що тривали понад 70 раундів. У 1865 року, маркіз Джон Дуглас Квинсбери і телевізійник Джон Чемберс розробили і видали Правила боксу в рукавичках. Ці правила стали основою сучасних Правил. Проте «Епоха голих куркулів «тривала століття. 6 серпня 1889 року було проведено останній бій без рукавичок між двома американськими боксерами Джоном Салливаном і Митчелом Килрайвиллом. Матч проходив Ричбурге, США. Бій тривав 75 раундів — 3 години 45 хвилин. Обидва боксера виявилися може продовжувати бій, госпіталізували, а рефері оголосив «нічию ». Загалом із 1719 року у 1889 рік звання чемпіона світу на голих кулаках було розіграно 45 раз. Знаменитий Д. Салливан сім разів ставав переможцем. Перші організації та клуби боксеров-любителей з’явилися торік у Англії й США в 1881 року. Сім років, в 1888 року, у Нью-Йорку було проведено перший розіграш титулу чемпіона США серед боксеров-любителей.

Широкое міжнародне визнання аматорський бокс одержав з відродженням Олімпійських ігор. Вперше боксери вийшли на олімпійський ринг в 1904. У показових змаганнях тоді брали участь лише боксери США. На Олімпійських іграх Лондоні 1908 року, в турнірі боксерів брали участь лише англійці. У 1920 року бокс став олімпійським виглядом. До 1952 року одноосібними лідерами, були спортсмени США. Згодом найуспішніше виступали боксери СРСР, Болгарії, Німеччини, Угорщини, Куби. Видатних результатів досягли средневес Ласло Папп, Угорщина, і важкоатлет Теофило Стівенсон, Куба, важкоатлет Фелікс Савон, Куба, які є 3-кратными Олімпійськими чемпіонами. Двічі вигравали Олімпіаду Х. Мэллин, Великобританія, Б. Лагутін, Росія, А. Эрера, Куба, Єжи Лантухів, Польща, Про. Саїтов, Росія. Міжнародна організація аматорського боксу — ФІБА, була створена 1920 року. Вона об'єднала боксерів 28 країн. У 1946 замість неї було створено АИБА — Асоціація міжнародного аматорського боксу. У 1997 у ній входили боксери 173 країн. АИБА проводить чемпіонати світу, з 1974 разів у двох років. Лідерами сучасного аматорського боксу є боксери Куби. Важкоатлет Ф. Савон 5 разів підряд з 1986 року у 1996 год, ставав чемпіоном світу. Тричі чемпіоном світу ставали З. Тодоров, Болгарія, Ф. Вастаг, Румунія, і трьох кубинських боксера: Т. Стівенсон, Р. Балада, А. Орту. З 1979 року, кожен непарний рік АИБА розігрує Кубок світу між збірними командами континентальних асоціацій. Тричі цей приз вигравали боксери Північної Америки, двічі їм володіла збірна команда Європи. Змагання на Кубок світу є лично-командными, у яких визначаються місця та між командами, та між боксерами у кожному ваговій категорії. Усі змагання АИБА проводяться по олімпійської системі з вибуванням спортсмена після першого поразки у поєдинку з 3 раундів по 3 хв. З 1997 формула бою змінена п’ять раундів по 2 хв. Кожна континентальна Асоціація його знайти у чемпіонати. Федерація боксу Росії входить у ЄАБА — Європейську Асоціацію аматорського боксу. Чемпіонати Європи проводяться з 1925, кожен непарний рік. Боксери СРСР вийшли на європейських ринг в 1953 й одразу зайняли лідируючу позицію. Триразовими чемпіонами Європи є А. Абрамов, Про. Григор'єв, У. Рибаков, У. Шишов, всі з Росії, У. Енгибарян і І. Акопкохян, Вірменія, Р. Тамулис і Д. Позняк з Литви, А. Ягубкин, Україна, З. Тодоров, Болгарія, З. Энекеш, Угорщина, Х. Масці, Німеччина, А. Вандерлийде, Нідерланди, Л. Дрогош, Польща. Найвищої особистого результату досяг З. Петшиковский, Польща, побеждавший на чотирьох чемпіонатах Європи. Самому техничному боксеру, незалежно від зайнятого їм місця, на Олімпійських іграх вручається Кубок Валу Баркера — чемпіона Англії й першого президента ФІБА. Серед російських боксерів володарем Кубка У. Баркера Валерій Попенченко в 1964 року. На чемпіонатах світу вручається Кубок Радьяра Рассела — президента АИБА. У 1974 ж першим володарем цього Кубка став чемпіон світу Василь Соломин, Росія. До 1952 року, боксеры-любители виступали на змаганнях в 8-місячного вагові категорії. З 1952 року у 1983 рік, удесятеро вагові категорії. З 1984 року — в дванадцяти: 1-ї найлегший — до 48 кг, найлегший — до 51 кг, найлегший — до 54 кг, полулегкий — до 57 кг, легкий — до 60 кг, 1-ї полусредний — до 63,5 кг, 2-ї полусредний — до 67 кг, 1-ї середній — до 71 кг, 2-ї середній — до 75 кг, полутяжелый — до 81 кг, 1-ї важкий — до 91 кг, 2-ї важкий — понад 91 кг. Професійний бокс — це самостійний вид спорту, у якому спортсмен робить бокс способом заробітку основних засобів в існуванні. Боксери-професіонали немає права виступати у змаганнях любителів, як і боксеры-любители що неспроможні брати участь у змаганнях професіоналів. Це — дві різні виду боксу. Відмінності з-поміж них визначено Правилами змагань, і Статутами своїх боксерських організацій. Головних відмінностей — три: любителі виступають на захисних шоломах і майках, професіонали виступають оголеним торсом і захисних шоломів; тривалість бою боксеров-любителей неспроможна перевищувати 3-х раундів по 3 хв. чи 5-ти раундів по 2 хв., бій боксерів-професіоналів може у формулі 10×3 чи 12×3; в поєдинках боксеров-любителей рефері, оцінивши фізичне стан спортсмена може зафіксувати стан нокдауну і рахунок, навіть якщо він перебуває на бойовий стійці. Після третього нокдауну боксеру зараховується поразка. У бою профі стан нокдауну то, можливо зафіксовано в тому разі, якщо боксер стосується настилу рингу не менш, трьома точками свого тіла. Кількість нокдаунів в бою професіоналів може бути будь-якою. Нарешті, у професійному боксі 17 вагових категорій. Батьківщиною професійного боксу вважається Англія. Активно розвивався бокс та Франції наприкінці 19 в. Організацією та проведення змагань довгі роки займалися приватні підприємці. Вони укладали контракти з боксерами і для проведення матчів до чемпіонатів мира.

В початку 20 в. центр розвитку професійного боксу перекинувся на США. У другому десятилітті 20 в. з’являються перші організації професійного боксу, наприклад, Британський боксерський Рада, узявши він функцій контролю над діями організацій, які проводять матчі боксерів-професіоналів. Нині діють 5 організацій світового професійного боксу. Кожна їх його знайти у чемпіонати світу і визначає чемпіонів. Всесвітня боксерська асоціація — WBA, — найстарша і найвпливовіше організація. Виникла на фундаменті Національної боксерською асоціації США, створеної 1920 року. Вона контролює більшість боксерських організацій Північної та Південної Америки, Далекого Сходу, насамперед Японію, Тайвань, Таїланд. У 1963 року, грунтується Світовий боксерський рада — WBC. Сюди входять: Азіатський боксерський рада ABC, Африканська боксерська конфедерація ABKOH, Британський боксерський раду з контролю BBBK, Центральноамериканская і Карибська боксерська федерація FEKARBOX, Європейський боксерський рада EBU, Північноамериканська боксерська федерація NABF, Боксерська федерація країн Сходу, і Тихоокеанського регіону OPBF, Південноамериканська боксерська федерація FEGUBOX. У 1990 року створено й ввійшло в WBC Восточно-Европейское бюро EEBB, що у 1993 року перетворено на Бюро СНД і Слов’янських країн. У 80-ті роки з’явилися ще міжнародні асоціації: Міжнародна боксерська федерація — IBF і всесвітнє боксерська організація WBO. У 1990 року була створена Всесвітня боксерська федерація WBF, орієнтована на Латинської Америки, які потрапили до зору головних боксерських організацій. Як самостійної боксерською організації давно існує впливова Нью-Йоркська атлетична комісія NIAK, яка самостійно розігрує титули чемпіонів світу. Вищим органом кожної профорганізації є Конгрес, у якому обирається Виконком. Шлях в профі починається з аматорського рингу. Чимало прикладів, коли призери Олімпійських ігор й чемпіонатів світу, вдаючись у профі, домагалися найвищих результатів: Флойд Паттерсон, М. Алі, Дж. Фрезер, Дж. Формен, Р. Леонард і інші. З російських переможців Олімпійських ігор й Чемпіонатів світу серед любителів стали чемпіонами світу серед професіоналів Ю. Арбачаков і Ко. Цзю, титул чемпіона світу серед профі завоював кількаразового чемпіона СРСР та Європи казах Про. Орузбеков, триразовим чемпіоном Європи фаховому рингу став А. Александров. Кожна асоціація двічі-тричі на 2005 рік становить рейтинг боксерів-професіоналів з урахуванням: їх спортивних результатів. Боксери, що входять до перші десятки найсильніших, отримують право на матч з чемпіоном світу з версії своєї асоціації. Боксер-професіонал, завоювавши титул чемпіона світу у своєї асоціації, можна з дозволу виконкому на титул чемпіона світу і на другий асоціації. Наприклад, Мохаммед Алі, Евендер Холіфілд, Майк Тайсон завойовували чемпіонські титули за трьома Світовим Асоціаціям. Популярність професійного боксу підтверджується тим, що високі гонорари й доходи серед професіоналів інших видів спорту мають боксери. У тому числі Майк Тайсон з річним доходом понад $ 28 млн., Д. Б. Дуглас — $ 26 млн., Рей «Шугар «Леонард — $ 13 млн., і тільки після них йдуть автогонщики і баскетболісти. Столітня історія професійного боксу знає і пам’ятає чимало імен видатних боксерів, удерживавших звання чемпіона світу з багато років: Джо Луїс — «Чорний бомбардир «захищав свій титул 21 разів у протягом 11 років, починаючи з 1937 року. П’ять років панував фаховому олімпі Флойд Паттерсон — з 1956 року у 1960 рік. А першими «довгожителями «-чемпіонами серед профі були Джеймс Джеффрис період із 1899 року у 1914 рік і Джек Джонсон з 1908 року у 1914 год.