Органи Дізнання

смотреть на реферати схожі на «Органи Дізнання «.

Санкт-Петербурзький Гуманитарный.

Університет Профсоюзов.

Кафедра правоохоронної деятельности.

Реферат.

органи дознания.

Робота студента.

Юридичного факультета.

Першого курса.

Першої группы.

Сергєєва Р. М.

Науковий руководитель.

Проф. Лукичев Ю. А.

Санкт-Петербург.

Отже, мною обрано професія юриста. Відповідаючи на запитання, чому я вибрала саме її, відповісти складно. Можливо, тому, що очевидна затребуваність таких фахівців у перспективі. З іншого боку, хочеться почуватися збройної самим, напевно, сильним знанням, — знанням закону. Адже здатність оринтироваться у правовий дійсності потрібно лише суто професійної практики, а й є перманентної потребою сучасної дійсності. Не можна, звісно, не згадати й матеріальний чинник. Пошук, передусім перспективною й гідно оплачуваної роботи є підставою мені однієї й першорядних цілей, хоч і усвідомлюю, що з існуючому ринку робочої сили зробити це завжди буде не просто.

Та годі відволікатися. Метою згаданої роботи служить дослідження питань, що стосуються діяльності органів дізнання. Органи дізнання, по суті є якимось відособленим освітою, а є важливим і невід'ємною частиною всієї системи органів охорони права. Адже якщо оцінити питання на широкому значенні, то правоохоронними є всі без винятку органи, чия діяльність пов’язані з забезпеченням законности.

У пересічної людини найчастіше правоохоронні органи асоціюються з дуже похмурим поданням якихось каральних органів держави. І цей спектакль легко можна пояснити самим фактом існування протягом десятиріч у нашій країні репресивної машини та фактичним зневагою до Закону властьпредержащих. Сьогодні Нова Росія стала на шлях просування до правової держави. І саме на першому плані висувається саме і його навчити неухильно дотримуватися, як гарантію прогресивного розвитку й держави шляху до істинно соціальному державі, політика якого «буде спрямовано створення умов, які забезпечують гідного життя так і вільний розвиток человека.

Сподіваюся, що результатом вивчення системи правоохоронних органів в цілому і мета мого невеликого дослідження, у частковості стане глибоке розуміння засад роботи правоохоронних органів Російської Федерации.

I. Система органів дознания.

З урахуванням характеру скоєних злочинів, місця й часу, і навіть суб'єктів злочинну діяльність дізнання у кримінальній судочинстві роззосереджене різноманітні органам управління. Відповідно до чинних законодавством до органів дізнання ставляться: 1. Міліція; 2. Командири військових частин, сполук і начальники військових установ; 3. Органи федеральної служби безпеки; 4. Начальники виправних установ і слідчих ізоляторів; 5. Органи державного пожежного нагляду; 6. Органи прикордонної служби Р. Ф.; 7. Капітани морських судів, перебувають у далекому плаванні, і начальники зимівель під час відсутності транспортних зв’язку з зимівлею; 8. Федеральні органи податкової поліції; 9. Митні органы;

Цей перелік органів дізнання, разом із підсудними їм справами, приведено у ст. 117 КПК. Він підлягає произвольному тлумаченню і можна змінити лише у відповідність до Законом.

Процесуальна діяльність органу дізнання полягає в кримінальнопроцесуальному законодавстві і тому производна основної функції даного органу. Проте, кого органів виробництво дізнання безпосередньо випливає з їхньої основних функцій, становить їх постійну обов’язок, а інших — носить епізодичний характер. Так, міліція має права порушувати кримінальну справу за кожному злочину. Тоді як діяльність інших органів дізнання Закон обмежує різноманітні основаниям:

— по складам злочинів (наприклад, органи державного пожежного нагляду вправі виробляти дізнання лише у справах про пожежі та про порушення правил пожежної безопасности.);

— територіальними і погодними умовами (наприклад, виробництво дізнання доручається капітанів морських судів, що у далекому плаванні чи начальників зимівель — під час відсутності транспортних зв’язку з зимівлею. Вони виконують діяльність із дізнанню епізодично, у зв’язку з посталої необходимостью.);

— суб'єктами злочинів (наприклад, командири військових частин, сполук, військових установ проводять дізнання у справах всіх злочинах, скоєних підлеглими їм військовослужбовцями тощо. д.);

Аналізуючи статтю 117 КПК, можна виявити, що кримінально-процесуальний закон тільки в випадках щодо кола органів дізнання відносить до них керівників окремих установ (начальників, командирів), а інших — державні органи (міліція, державний пожежний нагляд, федеральні органи податкової поліції тощо.) без вказівки, які посадові особи повинні поводитися дознание.

Закон розрізняє поняття і компетенцію органу дізнання й обличчя, що виробляє дознание.

Орган дізнання представляє його керівник, який має право виробляти дізнання з кожного справі, яке належить до компетенції дізнання, і здійснювати окремі слідчих дій, приймаючи із них будь-які, передбачені Законом рішення. У таких випадках він керується процесуальними нормами, адресованими як орган дізнання, і особі, робить дізнання. У водночас органом дізнання від імені його начальника вправі доручити виробництво дізнання у справі уповноваженому посадової особи — особі, робить дізнання. Слід зазначити, саме з цього історичного моменту особу набуває передбачені кримінальнопроцесуальним законом процесуальні правничий та обов’язки. Будучи самостійним суб'єктом процесу, воно старанно досліджує всіх обставин справи як і і суд, прокурор, слідчий, з урахуванням год. 1 ст. 71 КПК оцінює докази зі свого внутрішньому переконання, заснованого на всестроннем, повному обсязі й об'єктивному розгляді всі обставини справи в самісінький сукупності, керуючись законом і правосвідомості. Обличчя, котра здійснює дізнання, відповідає за законність і обгрунтованість своїх дій. Проте його процесуальна самостійність більш обмежена, ніж слідчого. Це виявляється у відносинах і з керівником органу дізнання, і та прокурора. Якщо слідчий всі приймає самостійно, крім випадків, коли потрібно санкція прокурора чи рішення арбітражного суду, та особа, котра здійснює дізнання, багато рішень приймає з дозволу начальника органу дізнання, який за дорученні розслідування злочину посадової особи, начальник органу дізнання зберігає у себе право контролювати його процесуальну діяльність й як і і посадова особа повною мірою відповідає за рішення процесуальних завдань, що стосуються розкрити злочин, викриття винних, забезпечення відшкодування причененного матеріальних збитків та інших. Він також відповідає з якості і продовжити терміни проведення дознаня. чи з його поручению.

Слід зазначити, що згідно до нових норм КПК РРФСР найважливіші рішення в справі приймає саме органом дізнання№. Тільки органом дізнання вправі порушити кримінальну справу чи відмовити у його порушенні (ст. 112−114 КПК), затримати особу, підозрювану у скоєнні злочину (ст. 122 КПК), призупинити чи припинити провадження у справі (ст. 124 КПК). У його обов’язків входить виявлення про причини і умов скоєння злочинів і прийняття необхідних заходів для їх усунення (ст. 21, 21 год. 1 КПК). Практично це, що рішення приймаються від імені начальника органу дізнання що їм утверждаются.

II. Види дознания.

Дізнання як вид процесуальної діяльності з розслідування злочину відбувається лише по порушеною справі й за правилами, встановленим кримінально-процесуальним законом. Слід пам’ятати, діяльність органів дізнання підрозділяється кримінально-процесуальним законом на два виду (ст. 118 КПК), саме: 1. Дізнання у справі, якими ведення попереднього слідства обов’язково (допоміжна діяльність із відношення до попередньому слідству, вироблена гаразд, передбаченому ст. 119 КПК). 2. Дізнання у справі, якими ведення попереднього слідства необов’язково (самостійна діяльність у порядку, передбаченому ст. 120 КПК і ст. 414−416 КПК — протокольна форма до судової підготовки материалов).

1) Дізнання у справі, якими попереднє слідство обязательно.

Відповідно до год. 1 ст. 119 КПК за наявності ознак злочину, яким ведення попереднього слідства обов’язково, органом дізнання порушує кримінальну справу і, керуючись правилами кримінальнопроцесуального закону, виробляє невідкладні слідчих дій для встановлення і закріплення слідів злочину. Стаття 119 відносить до слідчих дій, що як невідкладних може дати органом дізнання, огляд, обшук, виїмку, огляд, затримку й допит підозрюваних, допит потерпілих і свидетелей.

Законом СРСР від 12 червня 1990 р. «Про внесення і доповнень в ст. 29 Основ» перелік невідкладних слідчих дій, вироблених органом дізнання у справі, якими попереднє слідство обов’язково, доповнений прослуховуванням телефонних та інших переговорів, накладенням арешту на майно у разі необхідності призначенням экспертизы.

До невідкладним слідчих дій ставляться такі дії з виявлення і закріплення доказів, здійснені по гарячих слідах, тобто негайно, оскільки зволікання зі своїми виробництвом може викликати зникнення, псування, втрату, фальсифікацію доказів. Перелік слідчих дій, які органи дізнання вправі провадити у ролі невідкладних, вичерпний і расширительному тлумаченню заборонена. Це означає, що у справам, якими попереднє слідство обов’язково, органи дізнання немає права виробляти інші слідчі действия.

Практика органів попереднього розслідування показує, що законодавство, яка регламентує повноваження органів дізнання із виробництва невідкладних слідчих дій, потребує вдосконалення. У законі було б закріпити загальне правило, за яким органам дізнання надавалося право виробляти слідчих дій для встановлення і закріплення слідів злочину, які будуть невідкладними у конкретній справі, оскільки не можна заздалегідь визначити, яке дію з’явиться невідкладним у цьому чи іншому разі. Зрозуміло, йдеться про те слідчі дії, спрямованих на пошук, збирання, закріплення доказів у гарячим следам.

Задля прокурорського нагляду над законністю органом дізнання зобов’язаний негайно повідомити прокурора виявлення злочини і розпочатому дізнанні (год. 2 ст. 119 КПК). Відповідно до ст. 121 КПК дізнання у цій форм має завершитися пізніше десяти діб від дня порушення кримінальної справи. Продовження цей термін заборонена. Прокурор може дати вказівку про повернення справи слідчому та до закінчення десятиденного терміну. Якщо органом дізнання виконає невідкладні слідчих дій раніше цього часу, він негайно направити справу слідчому, без вичікування вказівки прокурора чи закінчення десятиденного срока.

Коли справа передано слідчому, органом дізнання чи діє у залежність від результату проведеного дізнання. Якщо під час дізнання було знайдено обличчя, скоїла злочин, органом дізнання може дати пошукові чи слідчих дій у справі лише за дорученням слідчого. Якщо обличчя, скоїла злочин, під час дізнання встановити не вдалося, органом дізнання і після передачі слідчому зобов’язаний продовжувати оперативно-розшукові заходи задля встановлення злочинця, повідомляючи слідчого про ці результати (год. 4 ст. 119 КПК). Слідчі самі діяння органом дізнання може дати завжди лише за дорученням следователя.

Аналіз закону, який би дізнання у справі, якими попереднє слідство обов’язково, дозволяє зробити висновок про факультативном характері цієї форми дізнання. По цієї категорії справ органом дізнання лише тому випадку порушує кримінальну справу і робить дізнання, коли злочин знаходять у процесі її роботи і у ній потрібно виробництво невідкладних слідчих дій зі гарячих слідах, а слідчий із об'єктивних причин неспроможна розпочати розслідування справи від початку. Якщо ж слідчий сам порушив кримінальну справу і розпочав розслідування, дізнання у цій справі немає, а органом дізнання може виконувати лише доручення і вказівки слідчого про виробництві оперативно-розшукових і слідчих дій (год. 4 ст. 119 КПК; год. 3 і 4 ст. 7 закону про оперативно-пошукової деятельности).

Орган дізнання немає права призупинити чи припинити справа, яким попереднє слідство обов’язково, оскільки його компетенція у справі цієї категорії вичерпується виробництвом невідкладних слідчих діянь П. Лазаренка та винесенням постанови про повернення справи слідчому (ст. 124 УПК).

Отже, дізнання у справі, якими попереднє слідство обов’язково, полягає: — У порушенні кримінальної справи і проведення невідкладних слідчих дій, коли він їх виникла потреба, з встановлення і закріплення слідів злочину; - У виконанні доручень і вказівок слідчого про виробництві оперативнопошукових і слідчих дій; - У наданні сприяння слідчому під час виробництва їм окремих слідчих действий.

2) Дізнання у справі, якими попереднє слідство не обязательно.

Інша працювати з розслідуванням злочинів, якими попереднє слідство необов’язково. І тут дізнання практично заміняє попереднє слідство, а матеріали дізнання є основою розгляду справи в самісінький суде.

До справам, розслідуваним у вигляді дізнання, ставляться справи про злочини, переказаних у год. 1 ст. 126 КПК. За деякими переліченим у цій статті злочинів можлива відповідно до ст. 414 протокольна форма досудової підготовки матеріалів чи промисловість гаразд приватного обвинения.

У формі дізнання розслідуються, наприклад, справи про злочини, передбачених ч.1 ст. 112, ст. 121, 122, год. 2 ст. 213 та інших. КК РФ.

Відповідно до законом (ст. 120 КПК) у справі, якими попереднє слідство необов’язково, органом дізнання порушує справу та приймає всіх передбачених кримінально-процесуальним законом заходи задля встановлення всі обставини, які підлягають доведенню у справі (ст. 68 УПК).

За виробництва дізнання у справі, якими попереднє слідство необов’язково, органом дізнання керується правилами, встановленими для попереднього слідства, за винятками, зазначеними в год. 2 ст. 120 КПК. До них належать: обмеження прав потерпілого, громадянського позивача, громадянського відповідача та його представників ув частини ознайомлення з матеріалами після закінчення дізнання, і навіть обмеження прав органів дізнання при оскарженні вказівок прокурора. Тобто органи дізнання не поширюються правила, встановлені год. 2 ст. 127 КПК, яка говорить на право слідчого оскарження вказівок прокурора вищий прокурор. У отличае від слідчого, органом дізнання при незгоду з вказівками прокурора може оскаржити їх вищий прокурор, не зупиняючи виконання цих указаний.

Ці розбіжності немає достатніх підстав. Позбавлення потерпілого, громадянського позивача і цивільного відповідача права ознайомлення з матеріалами справи по закінченні дізнання суперечить загальному правилу про рівність прав учасників процесу, які мають відбутися за будь-якої формі розслідування. Позбавлення особи, котра здійснює дізнання, права й не можу погодитися з вказівками прокурора по з основних питань напрями розслідування суперечить принципу оцінки доказів у внутрішньому переконання (ст. 71 КПК), яким має керуватися і трагічне обличчя, яке проводить дознание.

Відповідно до год. 1 ст. 47 КПК захисник під час виробництва дізнання допускається до брати участь у справі з пред’явлення обвинувачення, а разі затримання особи, підозрюваного у скоєнні злочину, чи застосування щодо нього запобіжні заходи у вигляді взяття під варту до пред’явлення обвинувачення — з оголошення йому протоколу затримання чи постанови про застосування цього запобіжного заходу. Якщо порушена і виробляється дізнання у справах неповнолітніх, німих, глухих, сліпих та інших осіб, що з своїх фізичних і психічних недоліків що неспроможні самі здійснювати декларація про захист, і навіть осіб, не володіють мовою, у якому ведеться судочинство, участь захисника обов’язково з затримання чи обрання ролі запобіжні заходи укладання під стражу.

Дізнання має завершитися пізніше місяця від часу порушення кримінальної справи, включаючи сюди складання обвинувального висновку або постанови про яке припинення чи призупинення справи (ст. 121 КПК). Зазначений термін можна продовжити прокурором, безпосередньо що забезпечує нагляд над виробництвом дізнання, але з понад один месяц.

У виняткових випадках термін виробництва дізнання у справі можна продовжити за правилами, зазначених у ст. 133 КПК і які встановлені попереднього слідства. Відповідно до цієї статтею виробництво дізнання може бути продовжене районним, міським прокурором, військовим прокурором гарнізону, об'єднання, з'єднання та прирівняними до них прокурорами терміном близько трьох месяцев.

Дізнання у у законі випадках може здійснюватися у справах злочинах, переказаних у ст. 414 КПК, якими підготовка матеріалів до розгляду справи в самісінький суді, зазвичай, ввозяться протокольної формі. Це може з’явитися у разі, передбачених ст. 416 УПК:

— порушення кримінальної справи начальником органу дізнання, тоді як десятиденний термін неможливо з’ясувати суттєві обставини скоєння преступления;

— повернення судом справи для з’ясування істотних додаткових обставин, якщо вони можуть бути у судовому заседании;

— повернення прокурором або судом матеріалів для з’ясування істотних додаткових обставин, необхідні порушення дела.

У таких випадках дізнання має завершитися пізніше двадцатидневного терміну від часу порушення чи повернення кримінального дела.

III. Функції й обов’язки органів дознания.

Відповідно до ст. 118 год. 1 і 2, і навіть ст. 127 год. 4 і ст. 132 ч.3 на органи дізнання покладено такі обов’язки: 1. Виробляти передбачені кримінально-процесуальним законом дії і оперативно-розшукові заходи з метою виявлення злочинів й з їх які вчинили. 2. Приймати всіх заходів, необхідних попередження й припинення злочину. 3. Виконувати доручення і вказівки слідчих у виробництві слідчих і пошукових дій, надавати їм допомогу в проведенні слідчих действий.

За змістом кримінально-процесуального законодавства, який би обов’язки цікавлять нас органів, органи дізнання є органами попереднього розслідування, уповноважені, як і слідчий, здійснювати процесуальну діяльність у з котра надходить до них інформації про преступления.

У цілому нині діяльність органів дізнання складається з основних функцій: кримінально-процесуальній і оперативно-пошукової, які об'єднують собою понад дрібні і виробити конкретні функції, аналізованих нами правоохоронних органів. Так при кримінально-процесуальній діяльності органи дізнання здійснюють такі функции:

— розгляд і був дозвіл заяв про злочини. Відповідно до ст. 109 ч.1 КПК органи дізнання зобов’язані приймати заяви та шляхів сполучення про будь-якому скоєному чи подготовляемом злочин та приймати щодо них рішення вчасно трохи більше три доби із отримання заяви чи повідомлення, а виняткових випадках — вчасно трохи більше десяти суток.

Заяви можуть прийматися, як усні, і письмові (обов'язкові від підприємств, установ, організацій корисною і посадових осіб). Усні заяви заносять у протокол, які підписують заявник й обличчя що виробляють дізнання, коли він ухвалив заяву (ст. 110 КПК). Протокол також складається і за явку з повинною (ст. 11 КПК РСФСР).

Після ознайомлення з котрі вступили заявою приймається один з наступних рішень: 1) Порушити кримінальну справу гаразд, доведеному в ст. 112 КПК. 2) Відмовити в справи. У цьому виноситься мотивованої постанови (ст. 112 КПК). 3) Передати заяву чи сполучення підслідності чи підсудності (ст. 114 УПК).

— проведення перевірочних дій у зв’язку з наявністю інших приводів до порушення кримінальної дела.

— дізнання. Ця функція закріплена в ст. 115 КПК, у якій чітко йдеться у тому, що тепер після винесення постанови про порушення кримінальної справи, органом дізнання розпочинає виробництво дізнання, керуючись правилами кримінально-процесуального закону від санкції прокурора.

— досудова підготовка матеріалів протокольної форме.

У справах про злочини, перелічених ст. 414 КПК, органи дізнання пізніше ніж у десятиденний термін встановлюють обставини злочину і особу правопорушника, отримують пояснення від правопорушника, очевидців та інших осіб, истребуют довідку про наявність чи відсутність судимості у правопорушника, характеристику з місця його роботи, чи навчання та інші матеріали, що мають значення до розгляду справи в самісінький суді (год. 1 ст. 415). Обставини скоєння злочину заносять у протокол, який складають відповідності зі ст. 415 год. 3 КПК РСФСР.

— виробництво пошукових і слідчих дій зі дорученнями слідчих (ст. 127, 132, 196 КПК РСФСР).

— що у окремих слідчі дії, проведених слідчими, з метою помощи.

Ця функція набула свого закріплення в ст. 127 ч.4 КПК, в якій мовиться: слідчий з розслідуваним їм справам має права вимагати від органів дізнання сприяння під час виробництва окремих слідчих дій. Свою вимогу він становить у вигляді, і є для органів дізнання обязательно-выполнимым.

Наведені вище функції здійснюються органами дізнання під час кримінально-процесуальній діяльності. Що ж до оперативнорозшуковий діяльності органів, на мою думку, було б спочатку перерахувати ті державні органи, до повноважень яких входить оперативно-пошукова діяльність. Так було в відповідності зі ст. 13 Федерального закон про оперативно-розшукової діяльності біля РФ право здійснювати оперативно-розшукову діяльність надається оперативним підрозділам: 1. Органів внутрішніх справ Російської Федерації. 2. Органів федеральної служби безпеки. 3. Федеральних органів податкової поліції. 4. Федеральних органів державної. 5. Органів прикордонної служби Російської Федерації. 6. Митних органів Російської Федерації. 7. Служби розвідки Російської Федерації. 8. Мін'юсту Російської Федерации.

(п. 8 запроваджено Федеральним законом від 21.07.98 N 117-ФЗ).

Як очевидно з цього переліку, в усіх органи дізнання здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Даним діяльністю що немає керівники окремих установ (командири військових частин, сполук, начальники військових установ, капітани морських судів, начальники зимівель), і навіть органи державного пожежного надзора.

За підсумками ст. 2 тієї самої закону, органи, займаються оперативнорозшуковий діяльністю переслідують рішення наступних задач:

— виявлення, попередження, припинення і розкриття злочинів, і навіть виявлення встановлення осіб, їх подготавливающих, які роблять чи совершивших;

— здійснення розшуку осіб, котрі переховувалися від органів дізнання, слідства, чи суду, ухиляються від кримінального покарання, і навіть розшуку безвісти пропавших;

— добування інформації про події чи діях, створюють загрозу державної, військової, економічної чи екологічну безпеку Російської Федерації. У цьому реалізації рішень, поставлених їх завдань, зазначеним вище органам необхідно проведення цілої низки оперативно-розшукових заходів: 1. Опитування громадян. 2. Наведення довідок. 3. Збір зразків для порівняльного дослідження. 4. Перевірочна закупівля. 5. Дослідження предметів і розповсюдження документів. 6. Спостереження. 7. Ототожнення особистості. 8. Обстеження приміщень, будинків, споруд, ділянок місцевості і транспортних засобів. 9. Контроль поштових відправлень, телеграфних та інших повідомлень. 10. Прослуховування телефонних переговорів. 11. Зняття інформації з технічних каналів зв’язку. 12. Оперативне впровадження. 13. Контрольована постачання. 14. Оперативний эксперимент.

IV. Міліція як основний орган дознания.

Основними органами дізнання нині є міліція, оскільки вона виконує основного обсягу роботи з прийому, розгляду заяв про злочинів, дізнанню і протокольному виробництву. Міліція — універсальний органом дізнання, оскільки закон не обмежує її компетенцію певними категоріями справ і на цьому сенсі міліція має права порушувати кримінальну справу за кожному преступлению.

Відповідно до ст. 7 Закону РФ «Про міліцію «від 28 квітня 1991 р. «міліція в РРФСР підрозділяється на кримінальну міліцію, й міліцію громадську безпеку (місцеву міліцію). У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ Російської Федерації, Міністерству внутрішніх справ України та Управлінням внутрішніх справ республік, країв, і областей — суб'єктів Російської Федерації. З іншого боку міліція громадську безпеку (місцева міліція) підпорядковується ще відповідним місцеві органи влади ». З сказаного вище видно, що кримінальна міліція будується за вертикаллю, тобто. підпорядковується лише вищестоящому органу Міністерства внутрішніх справ, до Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації. Міліція громадську безпеку підпорядковується ще й за горизонталлю — місцеві органи влади й управлінням, що дозволяє брати до уваги місцеві умови й особливо у сфері боротьби з правонарушениями.

Кримінальна милиция.

Відповідно до ст. 8 закону РФ «Про міліцію «основне завдання кримінальної міліції є попередження, припинення і розкриття злочинів, у справі якими обов’язкове ведення попереднього слідства, і навіть організація та здійснення розшуку осіб, котрі переховувалися від органів дізнання, слідства й суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, безвісти зниклих та інших осіб тоді, передбачених законодательством.

Коментуючи наведену вище частина закону, треба сказати, що, крім іншого органи кримінальної міліції виконують функції органів дізнання (ст. 117, 118, 119 КПК). Водночас за наявності ознак злочину порушують кримінальну справу і виробляють невідкладні слідчих дій для встановлення і закріплення слідів злочину (перелік їх дано в кримінально-процесуальному законі). Отже, кримінальна міліція чи діє у тісному контакту з прокурорскослідчими органами, а після передачі слідчому — лише для його дорученням (крім окремих повноважень у тому випадку, коли обличчя, скоїла злочин, встановити не удалось).

Згідно з тим ж закону у складі кримінальної міліції входять оперативно-пошукові, науково-технічні й інші підрозділи, необхідних рішення які нею завдань і надання допомоги міліції громадську безпеку (місцевої милмции).

Міліція громадської безопасности.

Становище міліції громадську безпеку (місцеву міліцію) закріплено в ст. 9. закону РФ «Про міліцію «і указом Президента РФ міліцію громадську безпеку (місцеву міліцію) до від 12 лютого 1993 року. Цей указ стверджував Положення про міліції громадську безпеку до відповідно до докладання № 1, у якому відповідно до законодавства РФ до основних завдань міліції громадську безпеку относятся:

— забезпечення особистій безпеці граждан;

— охорона громадського порядку та забезпечення громадської безопасности;

— попередження і припинення злочинів і адміністративних правонарушений;

— розкриття злочинів, у справі яких ведення попереднього слідства необов’язково, і розслідування злочинів у формі дознания;

— надання не більше її компетенції допомоги громадянам, посадових осіб, підприємствам, установам, організаціям, і громадським объединениям.

Інші завдання на міліцію громадську безпеку може бути покладено лише законом.

Наведені вище завдання свідчить про максимальної наближеності даного органу до потреб населення конкретної территории.

У тому ж становищі закріплюється і склад міліції громадську безпеку (місцеву міліцію), куди входять передусім підрозділи і органи «безпосереднього реагування «- чергові частини, підрозділи патрульно-постової служби, позавідомчої охорони та інші. Вже сама існування цих органів прокуратури та служб, наближених до населення цій території, її об'єктах, має чимале профілактичне значення. З іншого боку, дуже є знання співробітниками місцеву міліцію особливостей цій території, контингенту які проживають і які бувають у ньому осіб. Це забезпечує можливість оперативно прийняти необхідні заходи щодо запобігання чи припинення правопорушення. ————————————————————————————————-;

Проте за практиці зазвичай відбувається фактичне змішання кримінальнопроцесуальних і оперативно-розшукових функцій у діяльності органів дізнання. У цьому видано наказ МВС РФ № 368 — 1992 р. «Про заходи з зміцненню підрозділів дізнання й удосконаленню розкриття злочинів, якими попереднє слідство необов’язково ». Зазначеним нормативним актом регламентувалося створення спеціалізованих підрозділів дізнання міліції громадську безпеку. Згодом їхня існування було закріплено в «Положенні міліцію громадську безпеку (місцеву міліцію) до «від 12 лютого 1993 р. Дані підрозділи було організовано задля забезпечення якісного і більше повного виконання завдань із розкриття і розслідування злочинів у справі, якими попереднє слідство необов’язково. У виняткових випадках начальник органу внутрішніх справ може доручити спеціалізованому підрозділу дізнання проведення дізнання у справі, якими попереднє слідство обязательно.

Начальники підрозділів міліції громадську безпеку, поруч із загальними організаційними і контрольними функціями, наділені обов’язками стверджувати постанови, винесені дознователями. Проте, попри це, обличчя, котра здійснює дізнання, несе відповідальність за вчасна й якісне проведення процесуальних дій, законність і обгрунтованість прийнятих процесуальних решений.

Відповідно до ст. 211 КПК нагляд над виконанням законів органами дізнання здійснює відповідний прокурор. Його вказівки, дані з урахуванням кримінально-процесуального законодавства, для даних субьектов обов’язковими (ст. 210 УПК).

V. Забезпечення законності під час виробництва дознания.

Законності цього слідчої дії надається виключно велике значення. Закон детально регламентує порядок допиту свідків, потерпілих, обвинувачених і підозрюваних (ст. 150,158,161 КПК). Нижче наведені основні вимоги законності під час проведення допросов:

1) Необхідність допиту обличчя на тій якості, коли він притягують до справі, і з тих питанням, що входять у предмет його показаний.

Усі, хто викликаний на допит, мають знати і, ким вони допитано. Слідчий зобов’язаний оголосити звідси кожному особі відразу ж потрапляє перед допитом. Випадки, коли з «тактичних міркувань «народних обранців упускається, слід розцінювати як порушення законності, оскільки це веде до знервованості допитуваного обличчя і суперечить слідчої этике.

2) Заборона використання незаконних заходів щоб одержати показаний.

Закон забороняє домагатися показань обвинувачуваного через насильство, загроз та інших незаконних заходів (ст. 20 КПК). Дане вказівку стосується й допиту підозрюваного, свідка, потерпілого. Відповідальність за примус до давання свідчень як обвинувачуваного, і іншого особи шляхом загроз чи інших незаконних діянь передбачена ст. 302 УК.

3) Дотримання прав допитуваних осіб вільно, у формі розповіді, викладати свої показания.

У ст. 158 КПК (про порядок допиту свідків) прямо зазначено, що допит сутнісно справи починається пропозицією свідкові розповісти все відоме про обставини, у зв’язку з яким він викликаний на допит. Після цього дізнавач може поставити питання. Аналогічний порядок передбачено й для допиту потерпілих (ст. 161 УПК).

4) Забороняється ставити навідні вопросы.

Після давання свідчень слідчий вправі поставити. Але КПК забороняє постановку навідних питань свідкам і потерпілим (ст. 158, 161 УПК).

5) Дотримання режиму часу допроса.

Не можна в тактичних цілях допускати багатогодинні допити, розраховані «змор «допитуваного, т.к. внаслідок тривалого допиту може втратити фізичну й психічну здатність правильно оцінювати що відбувається і дати невірні показання. Закон частково регламентує час допиту обвинувачуваного. Не допускається допит у нічний час, крім випадків нетерпящих зволікань (ст. 150 КПК). Дізнавач зобов’язаний допитати обвинувачуваного відразу після пред’явлення їй звинувачення (ст. 150 КПК). Це вимогу закону дає змогу отримувати найбільш правдиві свідчення. Законодавство передбачає та палестинці час допиту підозрюваного (ст. 123 КПК). Якщо він був затриманий або стосовно нього обрана запобіжний захід у вигляді взяття під варту, то допит виробляється негайно. У кількох випадках, коли це пояснити неможливо, підозрюваний може бути опитано пізніше 24 годин із моменту затримання (ст. 123 год. 3 КПК).

6) Неприпустимість присутності на допиті сторонніх лиц.

За загальним правилом допит має здійснюватися наодинці. При допиті усіх фізичних осіб можуть брати участь прокурор і начальника слідчого відділу. У окремих випадках, вказаних у законі, при допиті можуть бути присутні захисник, педагог, законні представники неповнолітнього або його близькі родичі, эксперт№.

7) Дотримання об'єктивності і повноти допроса.

Допит повинен носити об'єктивного характеру, щоб допитувані особи не піддавалися тиску чи навіюванню із боку дізнавача давання свідчень у підтвердженні тій чи іншій версії. Дізнавач має взяти все предусмотреные законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи (год. 1 ст. 20 КПК), прагнути отримати достовірну информацию.

8) Правильна і об'єктивна запис показань в протоколах.

Закон вимагає, щоб показання занотовувалися до протоколу від першої особи і за можливості дослівно (ст. 151 КПК). Після закінчення допиту протокол пред’являється обвинувачуваному для прочитання чи з його проханні прочитується слідчим. Обвинувачуваний проти неї вимагати додатковий протокол і до нього поправок, які підлягають обов’язковому занесенню до протоколу (ст. 151 КПК). Таке вимога і під час складання протоколу допиту підозрюваних, свідків і потерпілих (ст. 123, 160 КПК). У протоколі обов’язково наличме підписи обвинувачуваного, а случие участі у допиті перекладача — і у тому числе.

Заключение

.

Розгляд питань діяльності органів дізнання дає можливість дізнатися як про правозастосовчої деятеьности правоохоронних органів Російської Федерації, а й роботі механізму державного примусу загалом. Докладний аналіз наочно демонструє сформовану в росії систему органів охорони права: їх практику і зміцнити взаємодію. Дані знання особливо важливими для юристів, які безпосередньо пов’язані з охороною і застосуванням права.

Ця робота дозволила виявити як загальні принципи діяльності органів дізнання, а й визначити особливості, характерні для кожного органу і специфіку його работы.

Вивчення порядку праці та дотримання законності у роботі органів дізнання одна із важливих питань сучасної правоохоронної системи, тому що від цього залежить фактична реалізація правового механізму регулювання правоохоронної деятельности.