Гражданский позов у суді РФ

Цивільного позову у кримінальній процессе.

Завдання кримінального процесу саме не вичерпуються встановленням винного та її покаранням, а й включають усунення наслідків злочину, зокрема пов’язаних із порушенням майнові права громадян, підприємств, установ, організацій. Однією з коштів, вкладених у усунення злочинних наслідків як майнової шкоди, є цивільний позов у кримінальному процесі. Конституція Російської Федерації як констатувала вимога охорони законом прав потерпілих від злочинів, а й гарантувала їм доступом до правосуддю і компенсацію заподіяного (ст. 52). Встановлення зазначених положень у Конституції відповідає Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживань владою, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН в 1985 р. У цьому вся міжнародно-правовому акті зроблено спробу дати поняття жертв злочину. Ними (відповідно до Декларації) є особи, яким злочином буде завдано шкоди як: тілесних ушкоджень, морального шкоди, емоційних страждань, матеріальних збитків, істотного обмеження основних прав. Відповідно до законом (ст. 29 КПК) обличчя, понесшее матеріальним збиткам від злочину, вправі під час виробництва у справі пред’явити до обвинувачуваному або іншим суб'єктам особам, несучим матеріальну відповідальність над його дії, цивільний позов. Підставою для пред’явлення громадянського позову в кримінальному процесі є заподіяння матеріальних збитків безпосередньо злочином або суспільно небезпечним діянням несамовитого, звільненого це від кримінальної відповідальності. Отже, цивільний позов у кримінальному процесі є вимога, пред’явлене громадянином чи юридичною особою про відшкодування матеріального (майнового) шкоди, безпосередньо заподіяної громадянинові, підприємству, установі, організації, до обвинувачуваному або іншим суб'єктам особам, несучим над його дії матеріальну відповідальність. Цивільний позов розглядається що з кримінальним справою. Не то, можливо заявлено і розглянутий що з кримінальним справою цивільний позов, коли він зі свого характеру перестав бути матеріальним (майновим). Наприклад, позови про позбавлення обвинувачуваного батьківських прав, про визнання обмежено дієздатним, про аліменти підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, а чи не що з кримінальним делом.

Проте цивільний позов у кримінальному процесі обумовлений наявністю двох компонентів: а) матеріально-правового, це заснований на матеріальному праві (наприклад, цивільному) вимога позивача до відповідача; б) процесуального, що становить форму, чи порядок реалізації матеріального права. Тому є передумова до розгляду громадянського позову в кримінальному процесі, передусім вимоги особи (громадянина, установи, підприємства, фірми, об'єднання) про відшкодування матеріального шкоди, заподіяної злочином. Це вимога пред’являється при виробництві у справі і адресується обвинувачуваному чи особі, який несе матеріальну відповідальність над його діяння. Але, допускаючи пред’явлення громадянського позову у справі з порушення кримінальної справи (год. 2 ст. 29 КПК), закон цим, отже, допускає пред’явлення позову, коли ще немає, як обвинувачуваного, а може же не бути підозрюваного у скоєнні злочину. У цьому полягає одне з суттєвих відмінностей позову, що подається у процесі, від заявленого гаразд громадянського судочинства. Очевидно, вона обумовлена тим, що до кримінальнопроцесуальному закону (год. 5 ст. 29 КПК) доведення громадянського позову, пред’явленого у справі, проводиться у разі правилам, встановленим КПК. Отже, встановлення предмета позову, обсягу вимог, і навіть осіб, якими завдано збитків, входить у рамки публічно-правових обов’язків, здійснюваних суб'єктами кримінального процесу саме, відповідальними ведення кримінального діда. Ці обов’язки відповідають потребам ст. 2 і 68 КПК і цілком узгоджується з положеннями ст. 52 Конституції. Вимога про відшкодування матеріальних збитків, заподіяної злочином, то, можливо пред’явлено у процесі провадження у справі до обвинувачуваному чи іншій особі (фізичному, юридичному), який несе згідно із законом матеріальну відповідальність за дії звинувачуваного чи несамовитого. Таку вимогу вправі пред’явити як обличчя, якому заподіяно збитків, а й прокурор, якщо того вимагає охорона прав громадян, державних або громадських інтересів. Якщо цивільний позов залишився не пред’явленим, суду з власної ініціативи вправі дозволити питання про відшкодування матеріального шкоди, заподіяної злочином (год. 4 ст. 29 КПК). З сказаного можна дійти невтішного висновку, що довгоочікуваний Закон передбачає кримінально-правову охорону інтересів тільки для тих осіб, кому безпосередньо заподіяно злочином матеріальний збитки — фізичній особі (потерпілому) чи юридичній особі (цивільному позивачеві). Що стосується заподіяння шкоди спільними діями кількох обвинувачуваних цивільний позов у справі може бути пред’явлений до кільком особам. І ці особи може бути соответчиками за позовом в кримінальному процесі за умови, що вони є обвинувачуваними (підсудними) як за справою, але й вчинення одного злочини і їхні діяння пов’язані загальними намірами. Цивільного позову може бути пред’явлений під час проведення суспільно небезпечного діяння обличчям, підлягає визволенню від кримінальної відповідальності й покаранні у зв’язку з невменяемостью.

Спільне розгляд кримінальної справи і цивільного позову забезпечує точне визначення величини шкоди, що у деяких випадках впливає правильність кваліфікації злочини і призначення покарання судом. Одночасно, застосовуючи кримінальну і матеріальну відповідальність, суд прискорює відновлення порушеного майнового права особи, забезпечує якнайшвидше відшкодування збитків від злочину. Спільне розгляд кримінальної справи і цивільного позову звільняє суд від виробничої необхідності двічі досліджувати обставини справи і повторно викликати в судове засідання одним і тих громадян давання свідчень під час вирішення позовних вимог у процесі. Цивільного позову у справі звільняється з державного мита. Підсудність громадянського позову, незалежно з його розміру, визначається підсудності кримінальної справи, коли він предъявлен.

Порядок пред’явлення громадянського иска.

Цивільного позову то, можливо заявлено з порушення кримінальної справи на початок судового слідства (ст. 29 КПК) як самим обличчям (фізичним чи юридичним), понесшим матеріальні збитки злочини, або суспільно небезпечного діяння несамовитого, і іншими особами, що діють у його інтересах (законні представники, управомоченные державні органи, громадські організації та ін.). Закон надає прокурору право пред’явлення чи підтримки пред’явленого потерпілим громадянського позову в інтересах державних або громадських організацій чи інтересах окремих особистостей (год. 3 ст. 29 КПК). Відповідно до ст. 137 КПК слідчий, встановивши наявність матеріальних збитків, заподіяної злочином, зобов’язаний роз’яснити особі, понесшему ці збитки, або його представнику право пред’явлення громадянського позову у процесі. Ці особи вправі заявити цивільний позов, як і письмовій, і у усній формі, про що складається відповідний протокол, але можуть бути відмовитися від цього. Цей відмова не позбавляє їхні можливості щодо пред’явлення позову в стадіях призначення засідання чи судового розгляду або у порядку громадянського судочинства. Основними умовами пред’явлення громадянського позову у процесі є процесуальна правоздатність і спроможність позивача, підсудність спору суду, відсутність винесеного рішення з такого самого предмета і підставах позову, подача позовної заяви про. При встановленні особи, несе відповідальність за шкода, заподіяний злочином або суспільно небезпечним діянням несамовитого, слідчий, дізнавач, прокурор, суддя виносять постанову, суд — ухвалу про залученні цієї особи до брати участь у справі як громадянського відповідача, що оголошується або йому його представнику (ст. 55 КПК.). Цивільний позивач вправі просити слідчого або орган з дізнання про прийнятті заходів забезпечення громадянського позову (ст. 54 КПК). Закон зобов’язує орган розслідування вжити заходів забезпечення пред’явленого чи можливого у майбутньому громадянського позову (ст. 30 КПК). І тому слідчий і трагічне обличчя, котра здійснює дізнання, зобов’язані накласти арешт на майно обвинувачуваного, підозрюваного чи осіб, несучих згідно із законом матеріальну відповідальність за їхні діяння, чи інших осіб, які мають перебуває майно, придбане злочинним шляхом (ст. 175 УПК).

У нещасних випадках коли такі заходи було прийнято, прокурор зобов’язаний дати органу, провідному розслідування, відповідні вказівки й за необхідності повернути справа для додаткового расследования.

Цивільного позову то, можливо заявлено на стадії призначення судового засідання. У нещасних випадках, коли цивільний позов ні заявлено на попередньому розслідуванні, суддя зобов’язаний перевірити, роз’яснив чи слідчий або орган з дізнання особам, яким заподіяно злочином матеріальним збиткам, право пред’явлення громадянського позову. Якщо відсутня роз’яснення такої можливості, то суддя, поповнюючи цю прикру прогалину, на час вступу заяви зацікавленої особи про визнання його цивільним позивачем, повинен дозволити це питання відповідність до вказівками, що випливають із змісту ст. 223, 228 УПК.

Разрешение громадянського иска.

Рішення в суті громадянського позову приймається судом за результатами судового розгляду у вироку (п. 1 ст. 317, ст. 458 КПК). При постанові вироку суд вирішує, підлягає чи задоволенню цивільний позов, на користь когось і у якому розмірі, і навіть підлягає чи відшкодуванню матеріальним збиткам, якщо цивільний позов ні пред’явлено. У цьому суд виходить із установлення винності підсудного у скоєнні злочину, заподіянні матеріальних збитків потерпілому, заподіяння шкоди безпосередньо тим злочином, яке зробив подсудимый.

При задоволенні громадянського позову суд вправі вийти межі позовних вимог, якщо розмір позову важить на кваліфікацію злочини і міру покарання, і навіть вправі вказати й у вироку термін для добровільного виконання у частині громадянського иска.

При постанові виправдувального вироку суд: 1) відмовляє в задоволенні громадянського позову, а то й встановлено подія злочину або якщо не доведено участь підсудного у скоєнні злочину, 2) залишає цивільний позов без розгляду у разі виправдання підсудного через відсутність складу якихось злочинів, що ні позбавляє можливості звертатися зі позовом у порядку цивільного судопроизводства.

При нез’явленні громадянського позивача або його представника суд залишає цивільний позов без рассмотрения.

У кількох випадках, коли збитки заподіяно спільними діями підсудного і іншої особи, щодо якої кримінальну справу було припинено по підставах, передбачених в п. 2−10, ст. 5, ст. 6−9 КПК, суд покладає на підсудного обов’язком відшкодувати матеріальні збитки у повному обсязі, і роз’яснює цивільному позивачеві право пред’явити у порядку цивільного судочинства до осіб, справу проти яких неможливо було припинено, позов про відшкодування збитків солідарно з осужденным.

У описової частини обвинувального і виправдувального вироків повинні указуватися мотиви, обгрунтовують прийняте рішення судом про цивільному позові або відшкодування матеріальних збитків, заподіяної злочином. У резолютивній частині як обвинувального, і виправдувального вироку має міститися рішення щодо учиненому на цивільному позову чи рішення про відшкодування збитків; при заподіяння шкоди кількома особами суд повинен вказати, ким з підсудних покладається солідарна відповідальність і кого — долевая; у якому розмірі і на користь кого стягується сума відшкодування збитків. Задовольняючи цивільний позов, суд вправі одночасно до вступу вироку в чинність закону ухвалити щодо вжиття заходів забезпечення позову, коли ці заходи було прийнято раніше (ст. 311 УПК).

Вирок у частині громадянського позову то, можливо опротестовано гаразд нагляду. У касаційному чи наглядовому порядку може з’явитися рішення про скасування вироку у частині громадянського позову, про її зміні у цій частини чи застереження без зміни. Судова практика розмірковує так, що касаційної чи наглядової інстанцій вправі змінити вирок у частині громадянського позову, наприклад, зменшити чи збільшити розмір стягнення, якщо у справі непотрібен збирання чи додаткової перевірки доказів, обставини справи в самісінький частини заподіяного встановлено судом першої інстанції повно і, але допущено помилку при застосуванні норм матеріального права. Одночасно вищі судові інстанції констатують, що «коли зміна розміру матеріальних збитків може спричинити кваліфікацію злочини, або визначення обсягу звинувачення у бік, яка погіршує становище засудженого, вирок суду підлягає скасуванню з напрямом справи на новий розгляд, коли з цим підставах принесений протест прокурором чи подано скаргу потерпевшим».