Попереднє розслідування

ЗМІСТ.

1. Вступ. 2. Дізнання, його загальні принципи. 3. Попереднє слідство. 1. Слідчі дії. 4. Пред`явлення обвинувачення й допитий обвинуваченого. 5. Зупинення попереднього слідства. 6. Закінчення попереднього слідства. 7. Обвинувальний висновок. 8. Висновок.

1. Вступ. Необхідною умовою реалізації конституційного принципу законності (п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України) в кримінальному судочинстві й здійснення поставлених проти нього завдань є правильне встановлення фактичних обставин справ із метою досягнення об`єктивної істини. Попереднє розслідування являє собою процесуальну діяльність органів дізнання, слідства, прокуратури щодо виявлення, закріплення і оцінки доказів із метою розкриття злочинів й викриття осіб, що їхні заподіяли, тобто воно та і покликано практично здійснювати зазначений принцип. Це — друга стадія українського кримінального процесу, котра слідує за порушенням кримінальної справ та передує виданню обвинуваченого до суду чи закриттю справ. Необхідність існування цієї стадії у кримінальному процесі на відміну від процесу цивільного зумовлена ступенем суспільної небезпеки діянь, що переслідуються у кримінальному порядку та необхідністю практично гарантувати додержання вимог законності та принципів Конституції й кримінального закону.

Кримінально-процесуальний закон встановлює дві форми попереднього розслідування: дізнання і попереднє слідство.

2. Дізнання, його загальні принципи.

Закон розрізняє поняття й компетенцію органу дізнання і особини, що робить дізнання.

Орган дізнання представляє його керівник, що вправі робити дізнання по будь-якій справі, віднесеноої до компетенції дізнання, й здійснювати окремі слідчі дії. Орган дізнання в особі його начальника керує дізнанням, призначає осіб для ведення дізнання й несе повну відповідальність за якість розслідування. Особа, що проводити дізнання, — це посадова особа, уповноважена органом дізнання на виробництво дізнання. Будучи самостійним суб «єктом процесу, вона старанно досліджує усі обставини справ й, як й слідчий, оцінює доказу по своєму внутрішньому переконанню, керуючись законом й правосвідомістю.

Особа, що робить дізнання, відповідає за законність й обгрунтованість своїх дій. Проте її процесуальна самостійність более обмежена, чим слідчого. Це виявляється у взаємовідносинах й із керівником органу дізнання, й із прокурором. Якщо слідчий усі рішення приймає самостійно, крім випадків, коли потрібна санкція прокурора чи рішення суду, то особа, що робить дізнання, багато рішень приймає за згодою начальника органу дізнання чи по його дорученню. Найбільше важливі дії й рішення відбуваються й приймаються органом дізнання. Тільки орган дізнання вправі порушити кримінальну справу чи відмовити в її порушенні, затримати особу, підозрювана у вчиненні злочини, призупинити чи припинити виробництво в справі. У коло його обов «язків входити виявлення причин й умів учинення злочинів й прийняття необходимых мір до їхнього усунення. Практично це означає, що дані рішення приймаються від імені начальника органу дізнання чи їм затверджуються.

Дізнанням називається попереднє розслідування справ, яку провадиться правомочними тих органами дізнання (ст. 101 КПК):

— міліцією;

— податковою поліцією;

— органами безпеки;

— командирами військових частин, з`єднань, начальниками військових установ;

— митними органами;

— начальниками ВТУ, слідчих ізоляторів та ЛТП;

— органами державного пожежного нагляду;

— органами прикордонної охорони;

— капітанами морських суден, що перебувають у далекому плаванні;

З цого переліку органів дізнання очевидно, що дізнання здійснюється різноманітними органами й заговорили українською у «язано із основними функціями цого органа.

Капітани морських судів, командири військових частин, з`єднань, начальники військових установ виконують діяльність по дізнанню епізодично, у зв «язку із виниклою необхідністю.

На органи дізнання покладається обов`язок прийняття необходимых оперативно-пошукових й інших передбачених угловно-процессуальным законом мір, необходимых для попередження й припинення злочинів. Встановлюючи обов «язок органу дізнання, закон мав на увазі насамперед міліцію як постійно чинний орган дізнання.

Міліція займається оперативно-пошуковою діяльністю й здійснює процесуальне розслідування по більшості кримінальних справ у формі дізнання.

Оперативно-пошукова діяльність, маючи важливе значення для успішного здійснення кримінально-процесуальної діяльності, у поняття дізнання як процесуальної діяльності не входить.

За наявності ознак злочину, що не є важким, орган дізнання порушує кримінальну справу й проводити слідчі дії до встановлення особини котра його вчинила, а после її встановлення у рядків не понад 10 днів складає постанову про передачу справ слідчому, Яка подається прокурору для затвердження.

У разі порушення органом дізнання справ про тяжкий злочин він вол «язаний передати її слідчому через прокурора после виконання невідкладних слідчих дій у рядків до десяти днів із моменту порушення справи.

Якщо у справі про тяжкий злочин не встановлено особу, котра його вчинила, орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові дії й повідомляє слідчого про їхні наслідки.

Після вступу слідчого у справу орган дізнання вол «язаний виконувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій.

Якщо у справі про злочин, що не є важким, особу котра його вчинила, не встановлено, дізнання зупиняється (год. І ст. 108 КПК).

За наявності обставин, що виключають провадження в кримінальній справі, орган дізнання закриває справу мотивованою постановою, копію якої в добовий рядків надсилає прокуророві (ст. 109 КПК).

Таким чином, под дізнанням у кримінальному процесі слід розуміти види попереднього розслідування, що провадяться уповноваженими тих законом посадовими особами і органами й що складаються: у вчиненні невідкладних слідчих дій по встановленню й закріпленню слідів злочину, у виконанні доручень й вказівок слідчого про виробництво слідчих дій по справах, по які проводитися попереднє слідство; у повному розслідуванні по справах, по які попереднє слідство не обов «язково.

3. Попереднє слідство. Попереднє слідство — основна форма розслідування злочинів, котра застосовується в більшості кримінальних справ (ст. 111, 112 КПК). Воно винне бути закінчене протягом двох місяців. У цей рядків входити годину із моменту порушення справ до направлення її прокуророві із обвинувальним висновком чи постановою про передачу справ до суду для розгляду запитання про застосування примусових заходів медичного характеру чи до закриття чи зупинення провадження у справі.

Строк попереднього слідства може бути продовжено районним, міським та прирівняним перед тим прокурором до трьох місяців, прокурором Автономної Республіки Крім, області, міста Києва,.

Севастополя й прирівняним перед тим прокурором чи їхніми заступниками — до шесті місяців. Надалі продовжувати рядків попереднього слідства можуть лише Генеральний прокурор України чи його заступники.

Якщо справа повернена судом для провадження додаткового слідства, його рядків встановлюється в межах одного місяця. Подалі подовження рядок слідства в цих справах здійснюється на загальних підставах.

3.1. Слідчі дії. До слідчих дій, котрі провадяться органами розслідування в українському кримінальному процесі належати: допитий свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, експертів; очна ставка; пред`явлення для впізнання; обшук; виїмка; огляд; ексгумація трупа; освідування; відтворення обстановки та обставин події; провадження експертизи; накладення арешту на майно, поштово-телеграфну кореспонденцію.

Основним способом одержання інформації, зафіксованої в пам`яті людей, є допитий потерпілих, свідків, підозрюваних та обвинувачених. Інформація отримана таким чином є для слідчого вкрай необхідною. Вона допомагає йому вибрати правильний напрям роботи, перевірити отриману процесуальну інформацію, более повно й всебічно досліджувати матеріали справ. Допит свідка і потерпілого. Допит свідка — слідча дія, Яка найчастіше застосовується органами розслідування. Свідка можна допитувати про факти, котрі стосуються даної справ, а також про особу підозрюваного чи обвинуваченого, потерпілого. Свідок має право відповідно до положень Конституції України відмовитися давати показання відносно близьких родичів, коло які визначається законом.

Свідок викликається до слідчого повісткою, Яка вручається под розписку свідкові, а разі його тимчасової відсутності — кому-небудь із дорослих членів його сім`ї, домоуправлінню, сільській чи селищній раді народних депутатів чи адміністрації за місцем його роботи. Свідок може бути викликаний також телеграмою чи телефонограмою.

Свідок допитується в місті провадження попереднього слідства, а разі необхідності — в місці його перебування. Він допитується окремо й за відсутності інших свідків. При цьому слідчий вживає заходів, щоб свідки, викликані не змогли спілкуватися між собою до закінчення допиту.

Перед допитом слідчий встановлює особу свідка, повідомляє його, в якій справі він викликаний, й попереджає його про кримінальну відповідальність за відмову дати показання й за дачу завідомо неправдивих показань (ст. 178, 179 КК). Потім він з`ясовує стосунки між свідком й підозрюваним чи обвинувачуваним, потерпілим й починає допит.

Допит свідка практично ділиться на дві частини. Перша із них являє собою вільну розповідь свідка про відомі йому обставини справ, друга складається з запитань слідчого і відповідей на них.

Допит свідка оформляється протоколом, у якому вказуються: прізвище, ім «я та по-батькові свідка, його вік, громадянство, національність, освіта, місце роботи, рід зайняти чи посаду, місце проживання, а також відомості про його стосунки із підозрюваним, обвинуваченим й потерпілим. У протоколі зазначається, що свідкові роз`яснено його обов`язки й відповідальність за відмову давати показання й за дачу завідомо неправдивих показань. Показання свідка та відповіді на поставлені йому запитання викладаються в перший особі і по можливості дослівно. Свідкові, коли він про це просити, може бути надана можливість особисто написати свої показання в присутності слідчого, про що зазначається в протоколі. Після закінчення допиту слідчий пред`являє свідкові протокол для прочитання. На прохання свідка протокол може бути йому прочитаний слідчим. Свідок й особини, котрі були присутні при допиті, мають право просити про внесення доповнень й поправок до протоколу. Свідок підписує кожну сторінку протоколу (ст. 170 КПК).

Допит потерпілого ведеться за тими ж правилами, що і допитий свідка. КПК України встановлює лише одну особливість: потерпілого попереджають лише про відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, тобто давати показання — це право, а чи не обов`язок потерпілого й відповідно до цого права він може відмовитися від дачі показань.

Очна ставка полягає в одночасному допиті двох раніше допитаних осіб, у показаннях які є суперечності із приводу одних й тихий ж обставин. Вона може бути проведена між двома свідками, потерпілими, свідком й потерпілим, свідком та обвинуваченим, між двома обвинуваченими тощо.

Існує визначений порядок проведення очної ставки. Спочатку слідчий встановлює, чи знають особини, викликані на очну ставку, як які стосунках смердоті перебувають між собою; свідків попереджають про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань й за дачу завідомо неправдивих показань. Потім викликаним на очну ставку особам по черзі пропонується дати показання про тих обставини справ, для з`ясування які призначена очна ставка, после цого слідчий ставити запитання і особини, викликані на очну ставку, із дозволу слідчого можуть ставити запитання одна одній; оголошення показань, даних учасниками очної ставки попередніх допитах, дозволяється лише после дачі ними показань на очній ставці та запису їхні до протоколу. Про проведення очної ставки слідчий складає протокол. Допитані особини мають право вимагати доповнення протоколу й внесення до нього поправок. Протокол підписує кожна із допитаних осіб та слідчий (ст. 173 КПК).

Перед «явлення особини та предметів для впізнання. Суть цієї слідчої дії полягає до того, що свідку, потерпілому, обвинуваченому чи підозрюваному пред`являються особа чи предмет у тому щоб смердоті засвідчили, чи тієї це предмет чи особа, котрі смердоті раніше Бачили й про котрі давали показання (ст. 174 -176 КПК).

Порядок пред`явлення особини для впізнання такий: свідка, потерпілого, підозрюваного чи обвинуваченого спочатку допитують про зовнішній вигляд й прикмети цієї особини, а також про обставини, за які упізнаючий бачив цю особу, про що складається протокол допиту; особа, що підлягає впізнанню, перед «являється впізнаючому разом із іншими особами тієї ж статі у кількості не менше трьох, котрі не мають різких відмінностей у зовнішності та одязі; особі, що підлягає впізнанню, пропонується зайняти будь-яке місце серед інших осіб, що перед «являються.

Свідка й потерпілого перед упізнанням попереджають про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань; впізнаючому пропонують вказати особу, якої він упізнав, й пояснити за якими ознаками він її впізнав. У разі неможливості перед «явлення особини впізнання може проводитися за фотознімком, поданим одночасно із не менш як двома іншими фотознімками. Пред`явлення особини для впізнання здійснюється в присутності двох понятих.

За тими ж правилами перед «є й предмети для впізнання. Про дану слідчу дію складається протокол, який підписується всіма особами, які брали доля в проведенні впізнання, понятими і слідчими. До протоколу додаються фотознімки, якщо особини чи предмети, пред`явлені для впізнання були сфотографовані.

Обшук й виїмка. Обшук проводити слідчий у тихий випадках, коли він має достатні дані вважати, що знаряддя злочину, речі і ціності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, котрі мають значення для встановлення істини в справі, заховані в певному приміщенні чи місці чи в якоїсь особини. Обшук здійснюється також у тому випадку, коли слідчий має достатні дані про ті, у певному приміщенні чи місці переховується злочинець. Обшук може проводитися за постановою слідчого й лише із санкції прокурора. У невідкладних випадках обшук може бути здійснений без санкції прокурора, але й із наступним повідомленням прокурора в добовий рядків про проведення обшуку та його результати (ст. 177 КПК).

Виїмка проводитися в тихий випадках, коли слідчий має точні дані, що предмети чи документи, котрі мають значення для справ, знаходяться в певної особини чи в певному місці. Вона проводитися за постановою слідчого. Виїмка документів, що являють собою державну таємницю, проводитися лише із санкції прокурора й в порядку, погодженому із керівником відповідної установи (ст. 178 КПК).

Обшуки та виїмки, крім невідкладних випадків, належить проводити усунь й обов «язково в присутності двох понятих та особини, Яка займає дане приміщення, а й за відсутності її — представника домоуправління чи місцевої Заради народних депутатів. Обшуковуваним, понятим й відповідним представникам троянд «яснюється їхнє право бути присутніми при всіх діях слідчого і робити заяви із приводу ціх дій. Такі заяви підлягають занесенню до протоколу.

У приміщеннях, що їхні займають дипломатичні представництва, а також де проживають члени діпломатичних представництв та їхні сім «ї, котрі користуються правом дипломатичної недоторканності, обшук й виїмку можна проводити лише за згодою дипломатичного представництва. Про згоду дипломатичних представників на обшук чи виїмку робиться запит через Міністерство закордонних справ України. Обшук й виїмка в зазначених приміщеннях проводитися обов`язково в присутності прокурора й представника Міністерства закордонних справ (ст. 182 КПК).

Перед обшуком чи виїмкою слідчий пред`являє постанову особам, що займають приміщення, пропонує їм видати зазначені в постанові предмети чи документи, а також вказати місце, де переховується злочинець. У разі відмови виконати зазначені вимоги слідчий провадить обшук чи виїмку в примусовому порядку. Проводячи обшук, слідчий має право розкривати замкнені приміщення й сховища, якщо володілець відмовляється їхнього відкрити. Під годину обшуку чи виїмки слідчий винен вжити заходів, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя обшукуваного та інших осіб, котрі проживають чи тимчасово перебувають у цьому приміщенні.

Під годину обшуку чи виїмки можуть бути вилучені лише предмети і документи, котрі мають значення для справ, а також ціності і майно обвинуваченого чи підозрюваного із метою забезпечення цивільного покличу чи можливої конфіскації майна. Предмети й документи, котрі вилучені законом із обігу, підлягають вилученню, незалежно від їхні ставлення до справ. Всі документи й предмети, котрі підлягають вилученню, слідчий винен перед «явити понятим та іншим присутнім особам й перелічити в протоколі обшуку чи виїмки чи в доданому до нього опису з зазначенням їхні назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, із якого смердоті виготовлені, та індивідуальних ознак. У необходимых випадках вилучені предмети і документи на місці обшуку упаковуються й опечатуються.

Протокол обшуку чи виїмки складається у двох примірниках. До нього заносяться усі заяви й зауваження осіб, присутніх под годину обшуку чи виїмки, зроблені із приводу тихий чи інших дій слідчого. Обидва примірники протоколу, а також опис вилучених предметів підписують слідчий, особа, у якої проведено обшук чи виїмка, та запрошені особини, що були присутні. Інший примірник протоколу обшуку чи виїмки, а також другий примірник опису вручається особі, у якої проведено обшук чи виїмку, а разі її відсутності — повнолітньому членові її сім «ї чи представникові домоуправління чи місцевої Заради народних депутатів. За наявності в протоколі зауважень на неправильні дії, допущені под годину обшуку, слідчий не пізніше як протягом двох дні повідомляє про це прокурора, який здійснює нагляд за слідством.

Обшук особини також проводитися за постановою слідчого й із санкції прокурора чи його покровителя. Без винесення постанови обшук особини можна проводити при затриманні її чи ув`язненні под варту чи коли є достатні підстави вважати, що перебуваючи в приміщенні чи іншому місці, де проводитися обшук чи виїмка, вона ховає при собі предмети чи документи, котрі мають значення для справ. Тієї, хто обшукує, й поняті повинні бути тієї ж статі, що і обшукувана особа (ст. 184 КПК).

Огляд являє собою слідчу дію, позначка якої — виявлення слідів злочину та інших речових доказів, із «ясування обстановки злочину, а також інших обставин, котрі мають значення для справ. КПК розрізняє огляд місцевості, приміщення, предметів чи документів, трупа (ст. 190, 192 КПК).

Огляд місця події (Перші два виду огляду) у невідкладних випадках може бути проваджень до порушення кримінальної справ. У цих випадках за наявності у тому підстав кримінальна справа порушується негайно после огляду (год. 2 ст. 190 КПК).

Огляд провадиться у присутності не менше двох понятих, й як правило, усунь. Для участі в огляді слідчий може запросити спеціаліста, не заінтересованого в результатах справ. У необходимых випадках слідчий провадить вимірювання, складає план, креслення оглянутого місця та окремих предметів, а, по можливості фотографує їх.

Огляд предметів й документів, вилучених под годину огляду місця події, виїмки чи обшуку, а також перед «явлення їхнього обвинуваченому, потерпілому та іншим особам слідчий провадить на місці події, обшуку чи виїмки, а й у випадках, коли це неможливо, — за місцем провадження у справі.

Огляд трупа на місці його виявлення слідчий провадить за участю судовомедичного експерта й в присутності двох понятих. Колі неможливо викликати судово-медичного експерта, то запрошується найближчий лікар.

Про необхідність ексгумації трупа слідчий складає постанову, якої затверджує прокурор. Труп виймають із місця погребение в присутності слідчого, судово-медичного експерта та двох понятих, про що складається протокол, який підписують усі зазначені особини (год. 2 ст. 192 КПК).

Окремою слідчою дією є освідування, позначка якого полягає до того, щоб виявити чи засвідчити у обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого чи свідка особливі прикмети, котрі мають значення для справ, чи встановити стан даної особини. Освідування провадиться в присутності понятих лише у разі, якщо слідчий визнає це за необхідне (ч.2 ст. 127 КПК). Судово-медичне освідування провадить за вказівкою слідчого судово-медичний експерт чи лікар.

Слідчий не вправі бути присутнім под годину освідування особини іншої статі, коли це пов`язано із необхідністю оголити особу, що підлягає освідуванню. Під годину освідування не допускаються дії, котрі принижують гідність освідуваної особини чи небезпечні для її здоров`я. Про результати освідування, проведеного слідчим, складається протокол, який підписують слідчий та освідуваний. При судово-медичному освідуванні складають акт, а коли освідування проводити лікар, він видає довідку (ст. 193 КПК).

Відтворення обстановки і обставин події може відбуватися у формі слідчого експерименту і перевірки показань на місці. З метою перевірки та уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, обвинуваченого чи підозрюваного чи даних, одержаних под годину проведєння огляду та інших слідчих дій, слідчий може виїхати на місце й в присутності понятих, а необходимых випадках — й із участю спеціаліста, свідка, потерпілого і обвинуваченого відтворити обстановку і умови, в які тих чи інші події могли відбуватися в дійсності. Виконання цих дій допускається за умови, коли смердоті не принижують гідність осіб, що беруть вони доля, й не є небезпечними для їхнього здоровий «я. Про проведення зазначених дій складається протокол, який підписують особини, котрі брали у яких доля, поняті та слідчий. До протоколу додаються відповідні схеми, фотознімки, плани, документи (ст. 194 КПК).

Проведення експертизи. Експертиза призначається у випадках, коли для дослідження обставин справ необхідні наукові, технічні чи інши спеціальні знання.

За необхідності проведення експертизи слідчий складає мотивовану постанову, в який вказує: — підстави для проведення експертизи; - прізвище експерта чи назву установи, експертам якої доручається провести експертизу; - запитання, щодо які експерт винен дати висновок; - об`єкти, котрі мають бути досліджені; - перелічує матеріали, що перед «є експертові для ознайомлення.

Постанова про призначення експертизи оголошується підозрюваному чи обвинуваченому. При цьому йому роз`яснюються права, зокрема право заявити відвід експерту, просити про призначення експерта із числа вказаних ним осіб, ставити перед експерт додаткові запитання, про що складається протокол, який підписують слідчий, підозрюваний чи обвинувачений (ст. 197 КПК).

Експертиза може бути проведена в спеціальній експертній установі, наприклад у Науково — дослідному інституті судової експертизи, чи поза експертною установою — особами, котрі мають спеціальні знання. Після проведення необходимых досліджень експерт складає висновок. Ознайомившись із висновком експерта, слідчий має право допитати експерта із метою одержання троянд яснення чи доповнення висновку. Про допитий експерта складається протокол.

Матеріали експертизи пред`являються підозрюваному чи обвинуваченому, про що складається протокол. У протоколі слідчий зазначає їхні пояснення, зауваження, заперечення і клопотання. Клопотання ці вирішуються слідчим. Про відмову в клопотанні слідчий виносить мотивовану постанову.

4. Пред`явлення обвинувачення й допитий обвинуваченого. У розділі ст. 131 КПК вол «язує слідчого винести постанову про притягнення даної особини як обвинуваченого, коли є достатньо доказів, котрі вказують на скоєння нею злочину. Копія постанови негайно надсилається прокуророві.

Обвинувачення має бути пред`явлене не пізніше двох днів із моменту винесення слідчим постанови про притягнення даної особини як обвинуваченого, й принаймні не пізніше дня явки обвинуваченого чи його приводу. У разі відмови обвинуваченого поставити підпис на постанові про притягнення його як обвинуваченого слідчий робить на ній відмітку про оголошення її тексту обвинуваченому і про відмову його від подпису, про що сповіщає прокурора (ст. 133, 140 КПК).

Слідчий зобов`язан допитати обвинуваченого негайно после його явки чи приводу, в усякому разі не пізніше як за добу после перед «явлення йому обвинувачення. На початку допиту слідчий винен запитати обвинуваченого, чи візнає він собі винним у перед «явленому обвинуваченні, после чого пропонує йому дати показання по суті обвинувачення. Слідчий вислуховує показання обвинуваченого й в разі необхідності ставити йому запитання.

Показання обвинуваченого та відповіді на поставлені йому запитання викладаються від першої особини і по можливості дослівно. Після закінчення допиту слідчий перед «являє протокол обвинуваченому для прочитання. Обвинувачений має право вимагати доповнення протоколу й внесення до нього поправок. Ці доповнення й поправки підлягають обов «язковому занесенню до протоколу. Протокол підписують обвинувачений й слідчий. Якщо протокол написань на кількох сторінках, обвинувачений підписує кожну сторінку окремо (ст. 143, 145 КПК).

5. Зупинення попереднього слідства — це тимчасова перерва провадження в справі. Праворуч може бути зупинена, коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме, коли психічне чи інше тяжке захворювання обвинуваченого перешкоджає закінченню провадження в справі чи коли не встановлено особу, котра вчинила злочин. Попереднє слідство зупиняється мотивованою постановою слідчого, копія якої направляється прокуророві (ст. 206 КПК).

Праворуч, в який слідство зупинено, підлягає закриттю: после закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; внаслідок зміни обстановки, з чого вчинене винним діяння втратило суспільнонебезпечний характер чи ця особа перестала бути суспільно небезпечною; внаслідок акту амністії чи помилування; за наявності вироку суду за тім ж обвинуваченням чи нескасованої постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справ за тім ж обвинуваченням. Закриття справ провадиться мотивованою постановою слідчого (ст. 211 КПК).

6. Закінчення попереднього слідства. Провадження попереднього слідства закінчується: складанням обвинувального висновку; винесенням постанови про закриття справ; винесенням постанови про направлення справ до суду для вирішення запитання про застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 212 КПК).

У більшості випадків попереднє слідство закінчується складанням обвинувального висновку і передачею справ через прокурора до суду. Для забезпечення прав й законних інтересів всіх учасників процесу закон вол «язує слідчого, перш ніж приступити до складання обвинувального висновку, виконати ряд процесуальних дій.

Визнавши попереднє слідство в справі, Яка підлягає направленню для віддання обвинуваченого до суду, закінченим, слідчий повідомляє про це потерпілого, цивільного відповідача чи їхніх представників й роз`яснює їм їхнє право ознайомитися із матеріалами справ; про це слідчий складає відповідний протокол чи додає до справ копію письмового повідомлення. У разі письмового чи усного клопотання зазначених осіб про ознайомлення їхні із матеріалами справ слідчий винен надати цим особам та їхнім представникам можливість ознайомитися із ними. Зазначені особини мають право робити виписки зі справ і заявляти клопотання про доповнення слідства. Оголошення про закінчення слідства й перед «явлення матеріалів справ для ознайомлення оформляються протоколом (ст. 217 КПК).

Після того, як слідчий ознайомив потерпілого, цивільного позивача й цивільного відповідача зі справою, він оголошує обвинуваченому, що слідство в його справі закінчено і він має декларація про ознайомлення із усіма матеріалами справ як особисто, то й із допомогою захисника, а також може заявити клопотання про доповнення попереднього слідства. Якщо обвинувачений не виявив бажання матір захисника, йому перед «є для ознайомлення усі матеріали справи.

Під годину ознайомлення із ними обвинувачений вправі робити виписки із матеріалів справ і порушувати клопотання. Про ті, що обвинуваченому оголошено про закінчення слідства й що йому перед «явлено матеріали для ознайомлення зазначається в протоколі.

Слідчий вол «язаний троянд «яснити обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд його справ в суді першої інстанції одноособово суддею чи колегіально судом у складі трьох осіб у випадках, передбачених законом (ч.І СТ.218КПК).

Якщо в справі бере доля захисник, слідчий надає можливість ознайомитися із усіма матеріалами справ і захисникові, про що складає окремий протокол. При цьому пред`явлення матеріалів справ має бути відкладено до явки захисника, але й не так на три дні.

У разі неможливості для обраного обвинувачем захисника із «явитися в цей рядків слідчий має право запропонувати обвинуваченому запросити іншого захисника чи забезпечує йому захисника. Обов «язок забезпечити доля захисника в такому випадку покладається на керівника адвокатського про «єднання за місцем провадження справи.

Оплата роботи захисника у випадку, коли він бравши доля в попередньому слідстві чи судновому розгляді за призначенням та у разі звільнення підозрюваного, обвинуваченого і підсудного від оплати юридичної допомоги через їхню малозабезпеченість, проводитися за рахунок державного бюджету у розмірі 1 мінімальної заробітної плати за повний робочий день (лист Міністерства юстиції й Міністерства фінансів України № 12−90−162 від 1 березня 1996 р.). Відшкодування витрат в випадках може бути покладено на засудженого (ст.47КПК).

Матеріали попереднього слідства пред`являються для ознайомлення підшитими і пронумерованими. Обвинуваченого і захисника не можна обмежувати в часі, потрібному їм, щоб ознайомитися із усіма матеріалами справ. Однак, якщо обвинувачений й його захисник явно намагатимуться затягнути закінчення справ, слідчий вправі своєю мотивованою постановою визначити певний рядків для ознайомлення із матеріалами справ. Така постанова підлягає затвердженню прокурором (ч.5 й 6 ст. 218 КПК).

7. Обвинувальний висновок. Після виконання вказаних вище дій й розв «язання клопотань, заявлених под годину ознайомлення із матеріалами справ, слідчий cкладає обвинувальний висновок. Це — завершальний документ попереднього розслідування, в якому викладаються усі обставини справ, систематизуються докази, зібрані в ході розслідування, формулюється обвинувачення, дається юридична кваліфікація злочинних дій обвинуваченого.

Обвинувальний висновок складається із описової й резолютивної частин. У описовій частині зазначаються: обставини справ. У описовій частині зазначаються: обставини справ, як їхні встановлено на попередньому слідстві - місце, годину, способи, мотиви й наслідки злочину, вчиненого кожним із обвинувачених, а також докази, котрі зібрані в справі, і відомості про потерпілого; показання шкірного із обвинувачених по суті пред`явленого йому обвинувачення, доводь, наведені ним на свій захист, й результати їхні перевірки; наявність обставин, котрі обтяжують та пом`якшують його відповідальність. При посиланні на докази обов «язково зазначаються аркуші справи.

У резолютивній частині наводяться відомості про особу шкірного із обвинувачених, коротко викладається суть перед «явленого обвинувачення з зазначенням з статтею кримінального закону, який передбачає даний злочин. Обвинувальний висновок підписує слідчий з зазначенням місця й години його складання (ст. 223 КПК).

До обвинувального висновку додаються: список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, з зазначенням їхньої адреси і аркушів справ, де викладені їхні показання чи висновки; довідка про рух справ та про застосування запобіжного заходженню з зазначенням години і місця тримання под вартою шкірного із обвинувачених, якщо смердоті заарештовані; довідки про речові докази, цивільний позов, заходь вжиті по забезпеченню цивільного покличу й можливої конфіскації майна; довідка про судові витрати в справі протягом години попереднього слідства із посиланням на відповідні аркуші справ (ст. 224 КПК).

Після того, як обвинувальний висновок складено і підписано, слідчий направляє справу прокуророві.

Одержавши від органу попереднього слідства справу із обвинувальним висновком, прокурор забов`язаний перевірити чи мала місце подія злочину; чи містить діяння, яку переносити у провину обвинуваченому, склад злочину; чи немає в справі обставин, що тягнуть за собою її закриття, чи пред`явлено обвинувачення щодо всіх установлених злочинних дій обвинуваченого; чи притягнуті як обвинувачені усі особини, викриті у вчиненні злочину; чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями кримінального закону; чи додержано вимог закону при складанні обвинувального висновку; чи правильно обрано запобіжний захід; чи вжито заходів для забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, й можливої конфіскації майна; чи виявлено заподій та умови, що сприяли вчиненню злочину, і чи вжито заходів до їхні усунення; чи додержано под годину провадження дізнання чи попереднього слідства всіх інших вимог КПК.

Перевіривши справу із обвинувальним висновком, прокурор:

— затверджує обвинувальний висновок чи складає новий обвинувальний висновок;

— повертає справу слідчому зі своїми письмовим вказівками для провадження додаткового розслідування;

— закриває справу, склавши про це постанову;

— складає постанову, в який зазначає зміни, що вносяться до обвинувального висновку.

Після затвердження обвинувального висновку чи складання нового обвинувального висновку прокурор направляє справу до суду, якому вон підсудна, і повідомляє суд про ті, чи вважає він за потрібне підгримувати державне обвинувачення. Одночасно із цим прокурор повідомляє обвинуваченого, до якого суду спрямована справа.

8. Висновок.

Практика органів попереднього розслідування показує, що законодавство, що регламентує повноваження органів дізнання по здійсненню невідкладних слідчих дій, потребє удосконалення. У законі варто було б б закріпити загальне правило, відповідно до якого органам дізнання давалося б право робити слідчі дії по встановленню й закріпленню слідів злочину, що виявляться невідкладними в конкретній справі, бо не можна заздалегідь визначити, котрі дії виявиться невідкладними у тому чи іншому випадку. Зрозуміло, мова йде про тих слідчі дії, що спрямовані на пошук, збирання та закріплення доказів по гарячих слідах.