Літературні джерела «Комедії»

Більшість учених пише про сплав християнського (середньовічного) і античного шарів, зі сплаву, одержуваного з них, Данте створив свою власну міру «своєрідний камертон» на який він опирається у своєму оповіданні. Надєждін Н. П. знаходив тісний зв’язок з античною поезією. На його думку, про це свідчить достаток міфологічних образів і зримі предметно-почуттєві деталі, але в той же самий час відзначав «непроникний морок алегоричного містицизму» (звірі в Аді, алегоричні фігури в Чистилищі).

Цікаве питання про обрання проводирем Вергілія в перших двох частинах подорожі, головна причина цього, як майже усі визнають, це спогад про VI пісню «Енеїди», тут є присутнім свідчення таємного знання. Але Вергілій не був першим: подорож Одісея в Країну Тіней, сходження Орфея в Пекло — усе це має тісний зв’язок з містеріями античності. Смерть і сходження в Пекло, воскресіння на Небеса — є доповнюючими одні одних дії, перша — необхідна підготовка до другого. Дуже цікаве дослідження Рене Генона, у якому говориться про ісламські корені сходження в Пекло: «…в ісламі ми зустрічаємо епізод „нічної подорожі“ Мухаммеда, що так само включає сходження в інфернальні місця, а потім сходження в різні раї чи небесні сфери; визначені риси цієї „нічної подорожі“ представляють з поемою Данте до такої ступені разючу подібність, що деякі дослідники хотіли в ньому бачити одне з принципових джерел натхнення поета… такі збіги аж до точних деталей не могли бути випадковими, і ми маємо підставу припустити, що Данте дійсно був натхненний значною мірою оповіданням Мухаммеда.».

Ми вже згадувала про те, що «Комедія» виросла з клерикальної літератури, провансальської і куртуазної культури, «солодкого нового стилю». Любов, що пронизує світогляд зрілого поета, народилася з юнацкій «хворобливій» любові до Беатріче, чистота і натхненність досягла повного розкриття в любові до Бога в третій частині «священної поеми». Беатріче з дами серця трансформується у святу жінку і, на думку Гревса Н. М., «у символ Софії Премудрості Божої, що з'єднує твір із Творцем». Відношення поета і коханої, писав, наприклад, А. М. Ефрос «приймає вид релігійного культу: у Данте як би існує власна „свята трійця“ — Христос, Богоматір і Беатріче, причому остання є його зв’язком з першими, усе йде через неї і від неї.».

Данте думав, що його «Комедія» — призволення самого апостола Петра:

І ти, мій син, зійшовши до земної долі.

Під смертним вантажем, сміливими вустами Скажи про те, що я сказав тобі!

Але можливо це істина буде прийнята за неправду:

Ми істину, схожу на неправду,.

Повинні зберігати зімкнутими вустами,.

Інакше сором безвинно наживеш.

Ми бачимо, що корені поеми ідуть у глиб століть, вони різноманітні і на перший погляд не сумісна (наявність язичеських і католицьких мотивів), але при цьому вони усі вплинули і завдяки їм «Комедія» стала «божественної».