Міфічні 9 муз

Всього муз було дев’ять. І були вони придумані стародавніми греками. Греки по-справжньому вірили в них, як і в інших своїх богів. Саме так — в богів, тому що музи теж «належали» до богів, придуманих стародавніми греками. Та перш ніж розповідати про муз, згадаємо ще трошки про легенди та міфи.

Легенди стародавніх греків про своїх богів, духів і богатирів називаються міфами (це слово походить від грецького слова mythos — переказ, сказання, оповідання). Міфи — це античні, біблійні й інші перекази, сказання про створення світу і людини, розповіді про діяння древніх, про грецьких і римських богів і героїв.

Аполлон (або Феб) був одним із синів Зевса. Аполлон вважався богом світла. Це був бог-цілитель, віщун і покровитель мистецтв. Цього бога давні греки завжди зображували прекрасним юнаком, в руках у якого були цибуля або кіфара (музичний інструмент). Згідно з міфами, Аполлон з вінком на голові з’являвся на горі Парнас. Він грав на золотій кіфарі в оточенні хороводу з муз. Справа в тому, що Аполлон, крім того, був ще й богом муз (тобто старшим серед них).

Споконвіку з приходом музи пов’язувалися найпрекрасніші та найсвітліші моменти в житті - моменти осяяння й натхнення, появи чогось нового, зустрічі з мрією. Чому говорять, що зустріч з музою може повністю змінити життя? Чому стародавні поети і оповідачі, починаючи виконувати свої пісні, зверталися до муз із проханням про благословення? Чому поети епохи Відродження давали музам обітницю вірності й служіння, а художники XVII, XVIII і XIX століть часто зображували себе поруч з музою? Чому і зараз ми часто чуємо: «якщо буде натхнення», «якщо прийде муза»? Хто ж вони ці таємничі та прекрасні незнайомки, дев’ять сестер, одягнені в білосніжний одяг?

Музи (дав.-грец."мислячі") — в давньогрецькій міфології дочки бога Зевса і титаніди Мнемосіни, або дочки Гармоні, що живуть на Парнасі богині - покровительки мистецтв і наук. Від муз походить слово «музика», спочатку позначало не тільки музику в нинішньому розумінні, але будь-яке мистецтво або науку, пов’язане з діяльністю муз. Музам присвячувалися храми, які називалися мусейони (від цього слова і виник «музей»).

Всього муз, як я вже сказала, було дев’ять. І кожна з них мала свою відмінну ознаку і своє призначення. У кожної музи був свій атрибут — символічний предмет, що говорить про те, з яким принципом вона пов’язана.

Калліопа (старша з усіх) — муза епічної поезії. Калліопа («прекрасноголоса») — мати Орфея, муза героїчної поезії і красномовства. Вона викликає почуття жертовності, що спонукає людину подолати свій егоїзм і страх перед долею. Калліопа носить на чолі золоту корону — знак того, що вона головує над іншими музами. Калліопа зображувалася з вощеного дощечкою або сувоєм і грифельної паличкою в руках. Принципи: відвага воїна, величава гідність, чистота душі, що сповнена відвагою, благородність воїна, нескінченна здатність до самопожертви, лицарство, сила жертви.

Евтерпа — муза ліричної поезії. Дарує людям очищення.

Терпсіхора — муза танців відкриває людям гармонію між зовнішнім і внутрішнім, душею і тілом. Зображувалася вона або з лірою, або танцюючою.

Ерато — муза любовних пісень. В руках ліра або плектр. Ерато зв’язана принципом Великого кохання, що дарує крила. Ім'я цієї Музи походить від імені Ероса, бога любові. Вона вміє вдихнути в душу любов до всього живого своїм мистецтвом перетворювати все в красу, що ховається за межами фізичного.

Мельпомена — муза трагедії, у неї в руках трагічна маска. Мельпомена і Талія уособлюють театр життя, життєвий досвід.

Талія — муза комедії. Вона дає можливість подивитися на себе з боку, щоб врешті-решт посміятися над своїми помилками, тому що комедія — це школа життя, і ми, граючи свої ролі, можемо витягти позитивні уроки, які поступово від театру приведуть нас до прихованої глибинної душевної суті. Талія — це можливість пізнати ціну комедії і посмішки.

Кліо — муза історії, її атрибути — сувій пергаменту або скрижаль (дошка з письменами). Кліо нагадує про те, чого може досягти людина, допомагає знайти своє призначення. Муза історії, вона означає велич і славу і свідчить про те, що може досягти людина, допомагає розгадати загадку власного вибору, безсмертя, досягнуте подоланням своєї власної межі. Вона зображувалася з сувоєм і грифельною паличкою в руках.

Полігімнія — муза священних гімнів, віри, зверненої в музику. Полігімнія — це скромність і молитва, звернення до всього найдорожчого і священному, її атрибут — ліра. Полігімнія зберігає в пам’яті всі гімни, вона причетна священним пісням, ритуальним танцям, покликаним славити богів … Ім'я Полігімнія вказує на те, що поети придбали створеними ними гімнами безсмертну славу. Їй також приписують винахід ліри. Полігімнія зображується із сувоєм у руках, в задумливій позі.

Полігімнія вчить людей риториці та ораторському мистецтву, яке перетворює оратора на знаряддя істини. Вона уособлює силу мови і робить мову людини життєдайною. Полігімнія допомагає пізнати таїнство слова як реальну силу, за допомогою якої можна надихати і оживляти, але одночасно поранити і вбивати. Ця сила промови є надихаючою на шляху до істини.

давньогрецька муза літературна.

Уранія — муза астрономії. Ця Муза уособлює силу споглядання, вона кличе покинути нас зовнішній хаос, в якому існує людина і зануритися в споглядання величного бігу зірок, який є відображенням долі. Це сила пізнання, сила, яка тягне до таємничого, тягне до високого і прекрасного — до Неба і Зірок.

Пробуджуючи в людині її приховані сили, музи різними шляхами ведуть її до гармонії і внутрішнього порядку.

«Крізь час пронісши вогонь священний …».

Багато поколінь письменників, художників, скульпторів, архітекторів брали і досі беруть образи для своїх творів із грецької міфології. Перші літературні згадки про муз зустрічаються в творах Гомера і Гесіода. Причому не відразу їх було дев’ять: Гомер говорить то про одну, то про декілька муз, але імена їх ще невідомі. У більш пізніх джерелах йдеться про три муз, яких часто плутають із харитами, богинями родючості, а пізніше краси і радості. Поступово число муз збільшується до дев’яти, стають відомі їхні імена: Кліо, Евтерпа, Талія, Мельпомена, Терпсіхора, Ерато, Полігімнія, Уранія, Калліопа.

«Теогонія» Гесіода — класичний текст про муз. Танцюючим хороводом обійшовши прекрасні гори Греції, вмиються в чистих водах священних джерел, своїми ніжними голосами музи оспівують Зевса і його героїчні діяння, «пісні співають про закони, які всім керують, добрі звичаї богів голосами чарівними славлять». Гесіод дякує музам за те, що вони вселили йому «солодкий дар пісне співи», перераховує їх імена і говорить про їх добродійний вплив на людей.

В «Іліаді» Гомера музи вже зв’язуються з Аполлоном, богом гармонії, божественного порядку і мистецтва. Вони вже співають, танцюють, грають на музичних інструментах і уособлюють все найпрекрасніше, світле, мудре, включаючи мистецтва, науки і мораль.

Говорячи про муз, неможливо не згадати Сафо, саму відому поетесу давньої Еллади, яка жила в другій половині VII століття до н.е. На острові Лесбос, одному з семи священних островів Греції, присвяченому Аполлонові і Діонісу, Сафо заснувала школу, куди стікалися дівчини для отримання музичного і поетичного освіти з усієї Греції, з Малої Азії, з островів Архіпелагу. Вони навчалися грі на лірі, співу, віршуванню, танцям.

У школі Аристотеля Періпатос теж був вівтар зі статуями муз. Знаменитий Олександрійський музей, заснований Птоломеєм I, був також присвячений музам.

Протягом всієї історії Древньої Греції, а потім і Стародавнього Риму, в епоху середньовіччя і особливо Відродження, в наступні часи променями яскравого сонячного світла відзначені моменти, коли люди знову і знову зверталися до великих принципів дев’яти муз.

Список використаної літератури

• 1. Антична література: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, — К.: Либідь, 2005.
• 2. Кун М. А. — Легенди і міфи Давньої Греції. — К.: Академія, 2010.
• 3. Любкер Ф. — Міфи народів світу. Реальний словник класичних старожитностей. — К., 2001
• 4. Куманецкий К. — Исторня культури Древней Греции й Рима. — М., 1990.
• 5. Лосев А. Ф. — Философия, мифология, культура. — М., 1991.
• 6. Парандовський Я. — Міфологія. Вірування та легенди стародавніх греків і римлян.
• — К., 1977.
• 7. Підлісна Г. Н. — Світ античної літератури. — К., 1989.