Безробіття молоді

Безработица молоді одне з найгостріших соціально-економічні проблеми сучасності.

В результаті здійснення курсу реформ у сфері зайнятості позначилися такі тенденції:

абсолютное зменшення обійманих країни;

сокращение зайнятих чи державній секторі, розвиток малого підприємництва, збільшити кількість самозайнятих, розвиток нових форм часткової і вторинної зайнятості;

процессы реструктуризації галузевої зайнятості: зменшення кількості що працюють у в промисловості й будівництві, науці, і науковому обслуговуванні, зростання зайнятих в галузях торгівлі, і комунального харчування, матеріально-технічного обслуговування, збуту, ЖКГ, охорони здоров’я, кредитування, фінансування, страхування тощо.;

возникновение ринків дитячого праці, робочих місць особам послепенсионного віку;

расширение зайнятості у сфері особистих послуг (охорона, особистий транспорт, обслуговування вдома тощо.);

легализация безробіття та швидке її розповсюдження біля Росії у з скороченням попиту робочої сили; підвищення рівня латентної безробіття;

усиление процесів плинності, вивільнення робочої сили в, трудова міграція, зміна її та напрямів і форм;

активное розвиток неформального сектори й зростання зайнятості у тіньовий економіці;

выделение найменш захищених верств населення з погляду трудового законодавства надають у особі молоді та жінок.

Уровень офіційно зареєстрованого безробіття початку 1999 року (з урахуванням що працюють у режимі неповної зайнятості й перебувають у відпустках з ініціативи адміністрації працівників) сягає більш 20% економічно активного населення. Тим паче цю властивість національної безробіття як — гранично низький відсоток зареєстрованих безробітних, стане зрозуміло необхідність коригування цього показника, природно, щодо його збільшення.

Таким чином, нашій країні багато хто четвертий працездатний громадянин — безробітний!

Это страшні цифри. Тим паче, що основну частину безробітного населення формується із найбільш активної, освіченою, динамічною, перспективної прошарку населення — з молоді (20−40% від загальної кількості зареєстрованих безробітних, як і капіталістичних країнах Європи, і в нас у країні, становить молодь віком до 29 років).

Подобная ситуація чревата найбільш гострими соціально-економічними наслідками сучасного суспільства. Годі й казати у тому, що безробіття як така не лише індикатором економічній нестабільності країни, а й однієї з найбільш глобальних соціально-економічні проблеми сучасності. З одного боку, звуження джерел доходів сімей у разі зростання безробіття, викликаючи деградацію споживання, неспроможна стати чинником зубожіння населення, отже, і гальмування економічного зростання. З іншого боку, слабка соціальна захищеність призводить до розчарувань у житті й як крайній вихід — до підвищення самогубств.

Массовая безробіття як серед молоді, внаслідок специфіки, не усталеної ще психіки, надмірних амбіцій новоспечених фахівців, юнацького максималізму і реактивності, є ще більше глибокої проблемою. Молоді фахівці - це гордощі й надія будь-якого розвиненої держави, і якщо ця «надія» немає відповідної соціального захисту, «непристроенность» молоді перетворюється на жодну з значимих загроз економічної та соціальної стабільності країни. Безробіття серед молодого населення веде:

к поглибленню бідності та зубожіння бюджетів молодих сімей (як наслідок — збільшення розлучень, абортів, зниження народжуваності, збільшити кількість безпритульних і кинутих дітей, дітей-сиріт, дітей-інвалідів);

снижение соціальної захищеності та неадекватна оцінка молодіжного праці сприяє падіння національного патріотизму, призводить до відпливу молодих фахівців у розвинені капіталістичні країни, прищеплює інтерес для пошуку альтернативних форм заробітку у сфері неформальній економіки та тіньового бізнесу, підриває інтерес до утворення;

усугубляется криміногенна обстановка країни: зростає кількість економічних пріоритетів і кримінальних злочинів, розцвітає алкоголізм і наркоманія, зростає кількість венеричних та інші захворювань, скорочується рівень тривалість життя, збільшується смертність — усе це сприяє природному виродження нації.

В цій ситуації конче необхідно розробити ціле пасмо заходів для висновку країни з «безробітного» кризи.

С одного боку, у вирішенні цієї проблеми може допомогти набираючи обертів система підприємництва та приватного бізнесу, з іншого боку, природно, не обійтися без допомоги держави й підтримки місцевих органів самоврядування. Оскільки, лише вирішивши цю проблему на місцях, «залатавши діри» серед безробітних у кожному окремому регіоні, можна говорити про зниження безробіття у країні у цілому.

Что стосується проблеми збільшення безпосередньої зайнятості молоді, тут спостерігаються специфічні складності:

молодые фахівці з силу своєї «незрілості». Нестачі професійного досвіду є з найменш затребуваних верств населення в ринку праці;

наблюдается тенденція на експлуатацію молодіжного праці із боку приватні виробники (необгрунтовано низька вести, ненормированное робочий час і диференціація праці) через складності працевлаштування врожаю та підвищеної у зв’язку з цим значимості робочого місця;

чрезмерная амбіційність випускників сучасних вузів (особливо комерційних) — завищені вимоги до місцевих умов й оплати праці, бажання будувати кар'єру від самих «низів», поступово піднімаючись сходами службової драбини, — ускладнюють ситуацію ринку праці молодих фахівців, збільшують кількості безробітних гулящих молоді;

отсутствие чіткою фаховою визначеності - найчастіше освіту, здобуту у вузі, перестав бути основним професійним орієнтиром, молодий фахівець не знає своїх професійних схильностей і немає конкретних переваг до жодної з професій;

отсутствие практичної підготовки з дитинства до будь-якого реальному праці призводять до небажанню змінювати розмірений уклад «легкої» життя за «надійним батьківським плечем»;

слабая соціальна захищеність, необгрунтовано низька система оплати праці країні, висока плинність кадрів російській підприємствах стимулює молодого фахівця для пошуку заробітку більш сприятливою ниві зарубіжних підприємств.

Естественно, знайдеться низку подібних причин, який виправдовує великий відсоток «не прибудованої» молоді. Який Виправдовує чи? Ні, і вкотре немає.

Решить проблему збільшення зайнятості можна, але підходитимемо цього рішення слід комплексно:

1. По-перше, держава має подбати з приводу створення атмосфери соціальної стабільності й захищеності для аналізованого шару населення (адже молодь — це майбутнє нації):

пересмотреть і доопрацювати законодавчу базу;

откорректировать політику сфері працевлаштування;

найти можливості додаткового фінансування державних програм, тож заходів у напрямі зайнятості;

разработать систему заохочень, пільгового інвестування оподаткування регіонів з низькому рівні безробіття (цим стимулювати місцеву адміністрацію в пріоритетності розв’язання проблеми зайнятості) та інших.

2. Удругих, органи місцевої адміністрації мають активно ознайомитися з становищем ринку праці свого регіону:

способствовать створенню необхідної кількості державних і комерційних спеціалізованих інститутів, котрі займаються працевлаштуванням, професійним консультуванням, психологічної підтримкою (зокрема, спеціалізованих агентств серед молоді, кадрових агентств, центрів соціально-психологічної допомоги молоді, бірж праці та т.п.);

следить над діяльністю державних служб зайнятості та Київської міської біржі праці, надаючи необхідну фінансову допомогу й організаційно-правову підтримку (при виплаті посібників, оплаті стажувань, фінансуванні, і організації профессионально-консультационных масових заходів тощо.);

формировать державне замовлення для вузів таких спеціальності, які відповідають потребам часу й умовам сформованого ринку праці;

обеспечить тісну взаємозв'язок у системі: місцевих органів самоврядування — вузи — ринок праці;

стимулировать підприємства міста і приватні виробники у кількості молодих фахівців для формування кадрового потенціалу фірм (проводитися базі бірж праці та кадрових агентств консультационно-разъяснительные семінари з роботодавцями; виділяти необхідні фінансові ресурси на початковому етапі знають апробації молодого фахівця, запровадити квотування чисельності молодих фахівців на підприємствах, організовувати курси із планування кадрової політики приватних підприємців).

3. По-третє, необхідна перебудова в освітню діяльність сучасних навчальних закладів, сьогоднішній вуз повинен випускати якісно іншого фахівця:

выпускник повинен мати чітку фахової спрямованості (цього необхідно вводити на будь-яке вищий навчальний заклад спеціальну дисциплину/курс — «Планування професійної кар'єри»);

выпускник має бути впевненим в затребуваності своїх знань (спеціальності повинні підбиратися лише з метою комерційної вигоди нині, але й урахуванням перспективних тенденцій ринку праці; вводити на практику післядипломну стажування на підприємствах, у протягом, приблизно, шість місяців);

вуз необхідно націлювати на не так на набір, але в випуск, тобто. з урахуванням будь-якої сучасної вузу повинна працювати своя кадрова служба роботи з випускниками (або укладено договори зі спеціалізованими агентствами), забезпечуватися стійкі взаємозв'язку з діючими предприятиями-работодателями, організовуватися курси додаткової спеціалізації і підвищення кваліфікації, практикуватися розподіл підприємств хоча б найперспективніших випускників.

Естественно, система заходів для зниження безробіття серед фахівців не вичерпується наведених переліком, існує величезна полі для творчого пошуку шляхів виходу у цій ринку праці ситуації. Вкотре підкреслимо, що лише підійшовши вирішення проблеми зайнятості комплексно, можна буде потрапити помітити певні «просвіти» в «темних тунелях рядів безробітних». Як говоритися — у єдності наша сила.