Невербальні кошти спілкування

Нині у процесі спілкування, і порозуміння людей не останнє місце відводиться так званому «невербальному спілкуванню» — мови жестів і телодвижений.

Ми часто-густо звертаємося до цього способу передачі, спілкуючись з давніми друзями, родичами, діловими партнерами, товаришами по службі і з тими, з ким тільки мить зіштовхуємося нас повсякденне життя. Він багато в чому визначає як реакцію на оточуючих, продовжує їх ставлення до нас. Варто лише свідомо поставитися до цих мовчазним сигналам, які ми це й подаємо, і приймаємо, як відразу відкриємо собі можливість ефективного і дійсного їх использования.

Вчені досі сперечаються у тому, якою мірою спроможність до мови жестів є уродженою, як швидко вона розвивається у той період, коли людина заново вчиться говорити і як якою роль її розвитку грає наслідування оточуючим. Найсучасніші уявлення дозволяють думати, що здатність читати чужі думки властива всіх людей. Інакше кажучи, самі різні зовнішніх ознак, такі як обличчя чи напрямок погляду, допомагають нам здогадатися про іншим людям і про їхніх намірах по відношення до вам.

З часу, коли вчені вперше зацікавилися невербальній комунікацією, виявили безліч разючих речей. Мабуть, саме дивовижне — те вкрай незначна кількість слів, є значимими у розмові обличчям до обличчя, проти величезною кількістю сигналів, переданих з допомогою жестів і що з ними символів. По думці експертів, до дві третини повідомлень, отриманих яким — або учасником розмови, надходить по невербальним різноманітних каналах зв’язку. Поруч із мовним сприйняттям, для людей, постійно курсують повідомлення, які беруть і що вони реагують, як свідомість піддасть їх раціональному анализу.

1. Невербальне общение.

Спілкування без слів — общение.

саме ємне і достоверное.

Спілкуючись, ми слухаємо як словесну інформацію, а й дивимося в очі одна одній, сприймаємо тембр голоси, інтонацію, міміку, жести (див. схему 1). Слова передають нам логічний інформацію, а жести, міміка, голос цю інформацію дополняют.

Невербальне спілкування — спілкування без допомоги слів часто виникає несвідомо. Це може або доповнювати і посилювати словесне спілкування, або йому суперечити і «ослабляти. Хоча невербальне спілкування і є часто несвідомим процесом, нині вона занадто добре вивчено й у досягнення потрібного ефекту успішно може контролироваться.

Невербальне спілкування — найбільш давня і базисна форма комунікації. Наші предки спілкувалися між собою з допомогою нахилу тіла, міміки, тембру і інтонації голоси, частоти дихання, погляду. Ми нині часто розуміємо одне одного без слов[1−3].

Невербальний мова так потужний і загальний, що часто ми легко розуміємо собаку, що вона хоче. Собака ж угадує багато наших вчинки, наприклад, наперед знає, коли ми йдемо із нею гуляти, а коли вирушаємо на без нее.

Деякі тварини живуть у одиночній тюремній камері, наприклад, ведмеді. Тому в них нерозвинений невербальний мову (наприклад, міміка, становище вух, оскал морди). Через війну добродушний на вигляд ведмідь може відважити ляпас дресирувальнику. При дресируванню тварин зі слаборозвиненим невербальним мовою слід особливо осторожными.

Невербальне спілкування — негаразд сильно структуроване, як вербальне. Не існують узвичаєні словники і правил компонування (граматика) жестів, міміки, інтонації, з яких ми можемо однозначно передати свої чувства.

Така передача залежить від дуже багатьох факторів, і часто відбувається неоднозначно. Свідоме передача — творчий процес, яким професійно займаються артисти кіно України й театру. У цьому кожен артист передає те ж роль по-різному. Ми вже неодноразово бачили одні й самі роль виконанні різних артистів, одні й самі фільми, зняті різними режиссерами.

Навмисного передача почуттів, яких ми немає - важкий, якщо взагалі можливий процес. Саме тому артисти під час зйомок намагаються вжитися в образ відчувати ті ж почуття, що вони намагаються передати. Ми часто таку невдалу гру помічаємо й твердимо, фільм — невдалий: актори грають неприродно, наприклад, переграють. Та все ж з допомогою невербального мови ми висловлюємо свої почуття: любов і ненависть, домінування й залежності, поваги та презрения.

Частина невербального мови універсальна: все немовлята однаково плачуть і сміються. Інша ж частина, наприклад жести, різниться від культури до культурі. Невербальне спілкування зазвичай виникають спонтанно. Ми зазвичай формулюємо своїх поглядів як слів, наші ж поза, міміка і жести виникають мимоволі, крім нашого сознания.

2. Роль невербального общения.

Можна обдурити словами, но не можна обдурити голосом.

Слова добре підходять передачі логічного інформації. У той самий час почуття краще передаються не вербально (див. схему 2). За оцінками учених 93% інформації, що передавалася при емоційному спілкуванні, відбувається за невербальним каналам коммуникации[4].

Невербальне спілкування важко контролюється навіть професійними артистами. Їм цього необхідно укладати образ, що складним творчим процесом, який завжди виходить і вимагає репетицій. Тому невербальне спілкування є більш надійним, ніж вербальне. Ми можемо контролювати частина параметрів невербального спілкування. Але ми будь-коли будемо може контролювати всіх параметрів, бо цей чоловік може тримати у голові одночасно трохи більше 5−7 чинників [5].

Невербальне спілкування, зазвичай, спонтанно і ненавмисно. Його нам подарувала природа як продукт багатьох тисячоліть природного відбору. Тому невербальне спілкування — дуже ємно і компактно. Опановуючи мовою невербального спілкування, ми отримуємо ефективний і економічніший мову. Змигнувши оком, кивнувши головою, помахавши рукою, ми передаємо свої почуття швидше, і краще, ніж зробили б це з допомогою слов.

Свої відчуття провини та емоції ми можемо передавати без слів. Невербальний мову використовують і при словесному спілкуванні. За сприяння ми: • підтверджуємо, пояснюємо чи спростовуємо передану словесним шляхом інформацію; • передаємо інформацію свідомо чи несвідомо; • висловлюємо свої емоції й почуття; • регулюємо хід розмови; • контролюємо і впливаємо інших осіб; • восполняем недолік слів, наприклад, під час навчання їзді на велосипеде.

Розмовляючи з партнером, ми бачимо міміку, жести, які потрібні кажуть, що справді думає і відчуває наш співрозмовник. Так, котра сидить співрозмовник, подавши вперед, повідомляє нам, що хоче казати сам. Відхиливши ж тому, вона вже прагне нас слухати. Нахилений вперед підборіддя свідчить про вольовому напорі, бажанні жорстко відстежувати свої інтереси. Якщо ж підборіддя піднесений, а голова пряма, то партнер вважає себе у позиції силы.

Управляючи своїм невербальним мовою, ми можемо викликати бажаний нам образ. Виступаючи перед аудиторією експертом, нам слід викликати образ компетентного, впевненої у собі фахівця. Інакше нашої думки хто б повірить. Понад те, своє враження нас аудиторія становитиме на перші лічені секунди нашого выступления.

Якщо ми вийдемо на трибуну з сутулої спиною, голос звучатиме мляво, а слова виявляться зім'ятими, то нам навряд чи вдасться переконати присутніх прийняти пропозиції, за умови що аудиторія нічого очікувати нас вважати заздалегідь першокласним і незаперечним авторитетом.

Невербальний мову допомагає нам становити понад чітка й адекватне думка про партнері. Стукотіння пальцями по ручці крісла свідчимо про нервовому напрузі. Стислі до замку руки — про закритості. Переважна більшість згодних у мові - про переважання логіки над почуттями: співрозмовник, скоріш, «фізик», ніж «лирик».

3. Етикет невербального общения.

Більшість інформації передається невербальными засобами общения.

Міміка, жести багато важать щодо оцінки оточуючими рівня вихованості тієї чи іншої людини (співрозмовника). Наприклад, деякі люди й не знають, що робити відносини із своїми руками. Незайняті руки тримають спокійно. Якщо є звички смикати щось, стукати пальцями по столу, клацати великими пальцями, чухати потилицю чи вухом, масажувати руками щоки чи пальцем перенісся, демонстрировано розглядати свої нігті тощо., або від них потрібно відучитися. Непристойно вказувати пальцем. Не відкидають мізинець під час їжі, курения.

Під час бесіди рот рукою не прикривають, не ляскають співрозмовника по плечу, не смикають гудзик його піджака, не штовхатимуть його ліктем, на стряхивают з його зі своїми одягу порошини (щоб лише зняти нитку чи волосся з одягу співрозмовника, запитують в нього дозвіл). Під час розмови жестикуляцію зводять до мінімуму. Тільки деякі слова фрази, такі як «Сідайте, будь ласка», «Познайомтеся, будь ласка», «Можна вам уявити?» тощо. Д. супроводжуються відповідним жестом.

Жести би мало бути скупі, неразмашистые, певні: легкий кивок голови (твердження), нерезкий помах пензля (а чи не всієї руки) на додаток до сказаного, нерезкий поворот голови при зверненні до когось чи у відповідь звернення після того. Під час відвідин інших країн особливо уважно опікуються своїми жестами. Так, жест «усі про «кэй» (усе гаразд), добре відомий у всіх англомовних країнах, соціальній та Європі та Азії, інших країнах має зовсім інше походження і значення. У Франції воно означає «нуль» чи «нічого». У Японії - «гроші», а деяких країнах Середземноморського басейну цей жест використовується для позначення гомосексуальність мужчины.

Піднятий вгору великого пальця і в Америці, Австралії, Англії й Нової Зеландии має дві значення: Спроба впіймати повну машину («зупини») і «Усе змінилося на порядке».

Якщо піднімають місце великого середній палець, це має образливе значення — «сядь цього». У Греції жест з підвищенням великого пальця означає «заткнися». У італійців це означає цифру «1».

Ведучи мову про собі, європеєць покаже рукою на груди, а японець — на нос.

Коли француз чи італієць стукає собі по голові, це що означає, що він вважає якусь ідею дурної. Якщо британець чи іспанець шльопне себе долонею по лобі, тим самим він покаже оточуючим, що задоволений собою. Тим самим жестом німець висловлює своє крайнє обурення з відношення до комуабо. Голландець, стукаючи по чолі та у своїй витягаючи вказівний палець, повідомляє, ідея йому сподобалася, але вважає її злегка божевільної. Саме там, у Голландії, поворот вказівного пальця пальцем біля скроні означає, що хтото сказав дотепну фразу. Підняті брови у Німеччині означають захоплення; в Англії - вираз скептицизму. Італієць висловлює недовіру, коли постукує вказівним пальцем по носі. Той самий жест у Голландії означає, що який провіщає або про кого кажуть перебуває у стані алкогольного сп’яніння. Коли Француз чимось восхищён, вона з'єднує кінчики трьох пальців, підносить їх до губ і його високо піднявши підборіддя, надсилає у повітря ніжний поцілунок. Якщо він протирає вказівним пальцем підставу носа, ця означає, що не довіряє тому, кого кажуть. У деяких африканських країнах сміх означає здивування чи замешательство.

В Алжирі чи Єгипті арабський жест подзывания схожий із російським жестом прощання. Багато жести не фіксуються свідомістю, але у повною мірою передають настрій і думки людини. Якщо є прагнення бути потрактованим уважним і цікавим співрозмовником, потрібно розумітися на жестах і міміці. Отже, — якщо пальці рук зчеплені. Можливо три варіанта: схрещені пальці рук лише на рівні особи, лежать на столі, лежать навколішках. Цей жест означає розчарування бажання співрозмовника приховати своє негативне ставлення; - захист рота рукою (що можуть бути лише кілька пальців чи кулак). Цей жест означає, що слухає відчуває, як ви вже брешете; - почухування і потирання вуха. Цей жест свідчить, що людина наслухався вдосталь і хоче виявитися; - почухування і потирання шиї. Цей жест говорить про сумніві і невпевненості людини; - пальці в роті. Цей жест говорить про внутрішньої потреби у схвалення і підтримці; - співрозмовник потирає лоб, віскі, підборіддя, прикриває обличчя руками — це свідчить у тому, що не налаштований розмовляти в момент з будь-ким; - людина відводить очі - це є яскравим показником те, що він приховує; - схрещування рук на грудях співрозмовника сигналізує у тому, краще розмова закінчити чи перейти в іншу тему. Необхідно якомога швидше закінчити розмова. Якщо співрозмовник при схрещування рук обхоплює плечі, це означатиме, що вона вже готовий перейти врукопаш; - жест «пощипування перенісся», поза «мислителя», коли підпирають щоку — це жести роздуми з оцінкою; - скривджений людина найчастіше держить таку позу. Він піднімає плечі і опускає голову. Якщо співрозмовник прийняв саме цю позу, то тему розмови слід поміняти; - якщо ваша співрозмовник ходить кімнатою, це що означає, що мова цікавить його, але слід подумати, перш ніж ухвалити решение;

Людина самовдоволений і зарозумілий складає пензля рук вместе.

Впевненого у собі людину, що хоче показати своє перевага з інших, можна розпізнати по жестам «вкидати рук за спину з захопленням зап’ястя» і «закидыванием рук за голову».

З такою людиною спілкування важко. Тому якщо хочуть привернути до собі: те нахиляються трохи вперед із простягненими долонями і просять пояснити щось. Інший спосіб залежить від копіюванні жеста.

Людина, що під час розмови тримається руками за бічні краю стільця або його руки лежать навколішки, хоче припинити розмова. У цьому разі розмову відразу прекращают.

З того, як слухає випускає дим сигарети, можна визначити її ставлення до співрозмовника і для розмови. Якщо випускає дим постійно вгору, це, що він налаштований позитивно й перевели розмову йому подобається. Якщо дим спрямований вниз, то людина, навпаки, налаштований негативно, причому що швидше випускає дим, тим більше коштів розмова йому неприятен.

Хода є також важливим визначального чинника в моментальне стані людини. Якщо руки перебувають у кишенях чи що вона ними розмахує, коли він дивиться серед кімнати, перебуває у пригнобленому стані. Людина, у якого руки зчеплені позаду, а голова опущене, чимось озабочен.

Опущені плечі і піднята голова — настроєна на щось успіх, контролює ситуацію. Схилена набік голова — співрозмовник зацікавлений. Потирання століття — співрозмовник каже неправду. Підняті плечі означають, що співрозмовник напружений і відчуває небезпека, що йде від вас.

А, щоб домогтися бажаної мети перетвориться на розмові, мало бути уважним людиною, необхідно самому використовувати на час розмови жести відкритості, які допоможуть заручитися підтримкою співрозмовника, викликати його за відвертий розмову і залишити себе саме благоприятное.

Заключение

.

Спілкування включає у собі вербальні і невербальні канали передачі інформації. У цьому інформація, що надходить по невербальним каналам, може, як підкріплювати, і суперечити повідомленню, переданому при допомоги слів. Невербальний мову менш контролюємо свідомістю, ніж вербальний, тож і більш достовірний. Якщо інформацію, що надходить по невербальному каналу, суперечить інформації, отриманої по вербального, то вірити слід невербальной.

Розуміння тонкощів мови жестів може поліпшити і спростити ваші відносини з які вас оточують. При будь-якому взаємодії з іншим людиною мета полягає у спілкуванні, проте занадто часто наші жести у своїй незрозумілі в кращому разі і суперечливі у найгіршому. Хай добре де ви знали когось, ніхто людей неспроможна читати думки іншого, тож усе, що поліпшила спілкування, представляється цінним. Проте тим як застосувати вашу нову знання повсякденні, подумайте у тому, чого ви мені хочете достичь.

Можна також використовувати мову жестів, щоб вводити людей оману й маніпулювати ними. Трапляється, коли це і необходимо.

Приложение Схема 1. Види общения.

[pic].

Схема 2. Невербальне общение.

[pic].

Бібліографічний список:

1. Дерябо З, Ясвин У. Гросмейстер спілкування. М.: Сенс, 2000. 2. Панасюк О. Ю. Хіба в нього у підсвідомості? — М.: Річ, 1997. 3. Треньов М. М. Управління конфліктами. М.: ПРІОР, 1999. 4. Mark L., Hickson III and Don W. Stacks. Nonverbal communications: studies and applications. (Dubuque, Iowa: Brown, 1984). 5. Ларичев О. И. Наука і мистецтво прийняття рішень. М.:

Наука, 1979. 6. Мала енциклопедія етикету.- М.: «РИПОЛ КЛАССИК», 2000.