Розслідування крадіжок державного та громадського майна

Міністерство освіти України.

Львівський національний університет ім.І.Я.Франка.

Кафедра кримінального права та процесу.

Р Є Ф Є Р, А Т на тему:

" Розслідування крадіжок державного та громадського майна «.

Львів 1999р.

План Стр.

1. Криміналістична характеристика крадіжок державного та громадського майна.. .. ... 3.

2. Які матеріали є підставою для порушення кримінальної справии про крадіжки соціалістичного мацна залежно від виду й суб «єктів крадіжок. .. ... 7.

3. Типові слідчі ситуації .

.. ... 8.

4. Побудова слідчих версій та планування розслідування крадіжок, скоєних службовими особами. .. .. .11.

1. Криміналістична характеристика крадіжок державного та громадського майна.

Розкрадання державного та громадського майна в залежності від особливостей їхнього розслідування поділяються на дві групи:

— розкрадання, що вчиняються шляхом крадіжки, пограбування, розбійних нападів, вимагання, шахрайства;

— розкрадання, що вчиняються службовими особами (посадові розкрадення). Для крадіжок останньої групи характерний законний доступ до товарноматеріальних цінностей, що викрадаються й грошових засобів, що знаходяться в їхньому віданні (под охороною й т. д.).

Криміналістична характеристика розкрадання, що вчиняються службовими особами, містить відомості про злочинців, майно, що викрадається, мітку й мотиви розкрадення, засоби підготовки, скоєння й приховування розкрадення, обстановку в якій вчиняються ці злочини, їхні матеріальні сліди, злочинний результат й зв «язки посадових розкрадань із іншими злочинами.

Слідча практика свідчить, що посадові розкрадання вчиняються найчастіше в співучасті: групою, що складається із декількох службових осіб, чи змішаною групою — службовими особами спільно із іншими співучасниками. Мають місце й розкрадення, вчинені однією службовою особою.

У групу злочинців, як правило, входять: службові особини одного підприємства, службові особини й рядові робітники одного підприємства, службові особини різноманітних підприємств, одного чи різних відомств, службові особини й рядові робітники декількох підприємств (установ, організацій). Співучасниками таких злочинів інколи є фахівці, котрі займаються приватною роботою, а також особини, котрі не займаються по тихий чи інших причинах суспільно корисною діяльністю в трудових колективах.

За родом своєї роботи злочинці заговорили українською у «язані із виробництвом, зберіганням, транспортуванням, переробкою, постачаннями, реалізацією, обліком, охороною й розподілом матеріальних благ.

Розрізняють злочинні групи за ступенем їхньої стійкості. У одних випадках смердоті створюються для скоєння одного чи декількох розкрадань, после чого розпадаються. Найбільш небезпечні сталі злочинні групи, що функціонують на основі спільної мети їхніх учасників. Діючи по планах, котрі спеціально розробляються, смердоті мають ієрархічну структуру, розподіляють ролі, у відповідності зі значенням які розподіляється й «прибуток». Про «єднання в такі групи зумовлене прагненням вчиняти розкрадення в великих розмірах й надійно приховувати їхнього. Тому смердоті заздалегідь готують не лише засоби скоєння розкрадення, але й й продумують засоби їхнього маскування. Подібні групи створюються шляхом:

— добровільного про «єднання співучасників;

— активного втягнення в групу шляхом шантажу, переконань, підкупів й тому подібних шляхів, необходимых за становищем, яку займається та повноважень осіб.

На положення в групі впливають: вигідність, із точки зору злочинців, функцій, що виконуються; злочинний досвід; морально-психологічні якості злочинців. Взаємовідносини між її учасниками будуються на «діловій» основі - прагненні одержати максимальну вигоду. Налагоджуючи ставлення із «потрібними» людьми із числа робітників що контролюють, постачальних, правоохоронних й інших державних органів, що планують, й суспільних організацій, злочинці прагнуть добитися необходимых пільг, умів й безпеки своєї злочинної діяльності шляхом:

— встановлення особистих відношень;

— постановки в матеріальну й іншу залежність на основі різноманітних послуг здебільшого матеріального характеру;

— всіляких подарунків, дачі хабарів.

За предметом посягання розкрадення можна поділити втричі групи:

1) розкрадення грошей;

2) розкрадення товарно-матеріальних цінностей;

3) розкрадення грошей й товарно-матеріальних цінностей.

Майно, що розкрадається може бути оприбуткованим, проведеним по офіційних документах чи непроведеним. У одних випадках незаконне заволодіння матеріальними цінностями вчиняється із метою використання предметів, що розкрадаються самими злочинцями чи іншими особами, в інших — це робиться для подальшого «перетворення» викраденого в гроші, коштовності, цінні папери: чи для обміну на інші матеріальні ціності, послуги нематеріального характеру, підкуп й дачу хабаря.

Основними мотивами розкрадань, як правило, є бажання збагатитись, прагнення будь-яким шляхом задовольнити свої надмірні потреби.

Велике значення для методики розслідування має криміналістична характеристика типових засобів розкрадення. Найчастіше злочинна діяльність злочинійв ділиться на чотири етапу:

1) підготовка до скоєння злочину (створення резерву для розкрадання, розробка плану провадження злочину, організація злочинної групи й т.д.);

2) вилучення, винесення (транспортування) викраденого;

3) використання викраденого, збут товарно-матеріальних цінностей;

4) приховування слідів злочину.

До приховування злочину й його слідів злочинці, як правило, вдаються із самого початку реалізації своїх злочинних задумів.

Засоби скоєння та приховування розкрадання в більшій мірі залежать від посадового положення злочинців, майна, що викрадається, специфіки підприємства, в якому вчиняється злочин, й інших обставин.

Засоби розкрадання поділяються на дві групи:

Засоби розкрадання обліченого майна. Вони на свій чергу діляться на: засоби розкрадання, що призводять до нестачі відображеного на балансі майна, й засоби розкрадання, не відображені на балансі в вигляді недостач;

Засоби розкрадення неврахованого майна. У цих випадках нестачі, як правило, не виникають. Розкрадання шляхом створення необлікованих надлишків товаро-матеріальних цінностей вчиняються на підприємствах, що виробляють, зберігають, реалізують матеріальні блага (в будівельних організаціях, промисловості, сільському господарстві, системі суспільного живлення). Створення необлікованих надлишків грошових засобів притаманно розкрадання на підприємствах торгівлі.

Особливості вилучення, вивозу (винесення) й реалізації майна, що викрадається обумовлюються виглядом й розмірами майна, обстановкою скоєння розкрадання, наявними у злочинців для цого можливостями, наявністю чи відсутністю в їхньому розпорядженні транспортних засобів.

Приховування розкрадання передусім направлене на документальне маскуваання слідів вчиненого. Це нерідко досягається шляхом укладання фіктивних документів чи внесення підроблених записів, виправлення рахунку й тому подібних змін в документи, в які були правильно відбиті тих чи інші операції. Інколи, щоб приховати незаконну діяльність, злочинці не складають певних документів на виконання тихий чи інших робіт, знищують складені. У ряді випадків застосовуються комбінації різноманітних способів приховування розкрадення. Наприклад, одним з способів приховування нестач матеріальних цінностей є неодноразове перед «явлення одних й тихий самих промов й предметів комісії, що проводити інвентаризацію, перед «явлення товару, взятого одну годину інвентаризації в інших підприємствах, перед «явлення одних предметів под виглядом інших й т.д. Нерідко злочинці вдаються до різноманітних способів впливу (наприклад, шантажу, підкупу) на очевидців розкрадання, свідків будь-яких дій й операцій, що смердоті бажали б облишити в таємниці, щоб ці особини дали пояснення чи покази, вигідні злочинцям. Аналогічні шляхи смердоті застосовують інколи й по відношенню до ревізорів, представників громадськості, робітників органів дізнання й слідства, інших осіб, котрі ведуть боротьбу із розкраданням, здійснюють функції контролю й охорони соціалістичної власності.

На специфіку засобів підготовки, провадження й приховування розкрадання істотно впливає обстановка (умови, середа) провадження розкрадання. Аналізуючи реальну обстановку, що склалася, злочинець прагне максимально використати її для реалізації своїх злочинних задумів, пристосуватися до неї, знайти в ній слабкі ланки, змінити її в потрібному напрямі. Чинником, сприятливим й полегшуючим провадження й приховування розкрадення, є, наприклад, запущеність бухгалтерського обліку. Якщо ж на підприємстві, в організації такий облік ведеться належним чином, злочинці часто роблять все у тому, щоб його заплутати, запровадити практику безвідповідального, неправильного оформлення бухгалтерських документів, понизити ефективність бухгалтерського контролю.

Незважючи тих, що злочинці вживають запобіжних заходів та вчиняють дії, розраховані на маскування злочинних наслідків, в результаті розкрадання неминучо залишаються сліди, зберігаються різноманітні зміни, заговорили українською у «язані із підготовкою до розкрадення, його вчиненням та приховуванням.

Для створення резерву розкрадання, заволодіння матеріальними цінностями чи грошовими засобами, вивозу із підприємства й збуту викраденого, приховування слідів вчиненого злочинці не можуть не оприбутковувати, не враховувати й не використовувати оперативні, бухгалтерські й інші документи, в які обов «язково залишаються тих чи інші сліди злочинних дій. Дії злочинців відображаються також на матеріальних про «єктах, що беруть доля в процесі реалізації народногосподарських завдань підприємства (засоби виробництва, знаряддя роботи, транспорт й т.д.), але в продуктах його діяльності (продукція, що виробляється, відходи й т.д.). Крім того, оскільки злочинці, як правило, працюють в складі трудових колективів, їхня злочинна діяльність не може повністю протікати поза полем зору інших членів колективу. Діяльність шкірного підприємства перевіряється, контролюється із боці різноманітних уповноважених тих державних органів, суспільних організацій, відомчих органів. Про що складаються циими органами відповідні документи, в які можуть фіксуватися факти незаконних дій злочинців, до того числі заговорили українською у «язані із посяганням на соціалістичне майно. Нарешті, незаконне заволодіння злочинцями соціалістичним майном припускає його використання (придбання дорогих промов й т.д.), що не можуть не помітити члени їхніх сімей, родичі, працівники, знайомі, а інколи й сторонні особини. У результаті створюються про «єктивні, котрі не залежать від волі злочинців, передумови вииявлення слідів злочинів, збору, аналізу й використання інформації, Яка у яких міститься для виявлення розкрадення й викриття злочинців.

Злочинний результат при розкраданнях, вчинених із участю службових осіб, складається із декількох компонентів: 1) матеріальна школа, заподіяна державі; 2) інші негативні наслідки для народного господарства (зрив планових поставок й т.д.); 3) незаконне набуття злочиинцями певних благ як наслідок реалізації викраденого, їхнє збагачення.

Всі ці обставини мають важливе значення для характеристики суспільної небезпеки вчинених розкрадань, визначення способу й міри покарання та для вирішення інших завдань кримінального судочинства.

Аналіз слідчої практики свідчить про наявність закономірного зв «язку розкрадання із іншими злочинами: обманом покупців, випуском недоброякісної продукції, приписками, злочинною недбалістю, хабарництвом, порушенням правил про валютні операції й деякими іншими злочинами. Безгосподарність, недбалість, службові зловживання полегшують скоєння розкрадання. Під час перебування чергу розкрадання, й передусім групові, сприяють вчиненню інших злочинів в сфері фінансової й господарської діяльності. Дача хабара нерідко є одним із необходимых елементів злочинної діяльності злочинців. Підкуп службових осіб, від які залежить безкарна діяльність злочинних груп, часто наперед спланована як одна із важливих завдань їхньої злочинної діяльності. З метою підкупу злочинці створюють інколи спеціальний грошовий фонд із засобів, нажитих злочинним шляхом. Особливо часто факти хабарництва виявляються при розслідуванні розкрадань, що вчиняються шляхом створення необлікованих надлишків на виробництві й в торгівлі.

У числі хабарників — покровителів розкрадачів в ряді випадків залучали до кримінальної відповідальності робітники, які займали керівні посади в постачальницько-збутових, транспортних, торговельних й інших організаціях, що здійснюють планування, в управлінському апараті, в контрольно-ревізійних та інших органах.

На можливий зв «язок розкрадання необлікованої продукції із дачею хабаря службовій особі можуть вказувати наступні обставини: наявність на підприємстві надлишків сировини, напівфабрикатів чи готових виробів (передусім гостродефіцитних, фондованих), не виправданих документами; одержання підприємством сировини й напівфабрикатів, що не планувалися; явно занижені планові заподіяння; необгрунтовані зміни планів розподілу сировини й обладнання, що відповідало інтересам розкрадачів; видача розпорядження й інші форми сприяння розкрадачам, що дозволило їм одержувати гостродефіцитні матеріали, сировина й обладнання, якщо їхні підприємства не знаходилися на централізованих постачаннях; видача нарядів на відпущення сировини й обладнання підприємствам й установам, котрі не мають ніякого ставлення до промислового виробництва; відпуск обладнання, сировини, товару із так званих резервних фондів, призначених іншим підприємствам, що мають ставлення; штучне створення наднормативних запасів дефіцитної сировини й товару та неправильне витрачання невикористаних резервів й надпланової продукції. Про це ж може свідчити підчистки й виправлення розрахунків в моїх планах розподілу фондів, рознарядках на фондовані товари й сировину; відпуск дефіцитної сировини й обладнання підприємствам місцевої промисловості за рахунок державних промислових підприємств; передача підприємствам місцевої промисловості обладнання, що демонтувалося, в зв «язку із реконструкцією державних підприємств, чи впровадженням ними более досконалих агрегатів, обладнання, що звільняється, якщо воно та призначалось іншим державним підприємствам; відпуск підприємствам місцевої промисловості дефіцитного обладнання, сировини, матеріалів, від одержання які відмовився фондоутримувач, в випадку незадоволення потреб в цих предметах інших державних підприємств: одержання сировини не лише без нарядів, але й й без оплати; використання сировини, отриманого по документах іншим підприємством, й ін.

Доставка необлікованої чи незаконно відпущеної сировини чи обладнання до місця виготовлення продукції, Яка розкрадається, інколи супрводжується дачею хабара службовим особам, що забезпечують безпечу перевезень, надають транспортні засоби. На це можуть вказувати, наприклад, такі дані, як надання залізничних вагонів под позапланові відвантаження й відправлення вантажу по зустрічному потоку.

Практика свідчить про ті, що забезпечуючи виготовлення й збут необлікованої продукції, розкрадачі вдаються до перебудови й переустаткування різноманітних виробничих, складських й інших приміщень, будівництва нових цехів. У зв «язки із цим смердоті дають хабаря робітникам будівельних організацій, фінансових й інших органів, від які залежить дозвіл на: ремонт чи будівництво, відпуск будівельних матеріалів, промислового обладнання, виділення робочої сили, виконання відповідних робіт.

У зазначених випадках про хабар можуть свідчити такі обставини, як виконання будівельно-ремонтних робіт й інших заходів, направлених на розширення виробництва, відкриття нових складів, цехів й т.д., що не дозволялося підприємству; використання при проведенні перерахованих будівельно-ремонтних заходів викрадених матеріалів, переплату за виконані роботи чи відсутність оплати виконаної роботи.

Зрозуміло, названі обставини, окремо взяті, не завжди свідчать про хабар й розкрадання. Вони можуть бути пояснені іншими, зовсім не кримінальними причинами. Щоб не помилитись при «оцінці кримінальних ситуацій», слід спиратися на той комплекс взаємопов «язаних обставин.

Наведені загальні показники криміналістичної характеристики розкрадання конкретизуються й уточнюються в криміналістичних характеристиках окремих видів розкрадання, зокрема розкраданнях, заговорили українською у «язаних із утворенням нестач, що виникають внаслідок створення неврахованих надлишків в сфері виробництва й в торгівлі, а також розкрадання, що вчиняються в конкретних галузях народного господарства.

2. Які матеріали є підставою для порушення кримінальної справ про крадіжки соціалістичного мацна залежно від виду й суб «єктів крадіжок.

Підставою для порушення кримінальної справ про розкрадання, вчинене службовими особами, є в більшості випадків наступні ознаки злочину: підробка документів, при оформленні операцій із матеріальними цінностями; такого ж роду запис у облікових реєстрах; підроблені акти на списання майна; неоприбутковане чи зайве в порівнянні із документами списання майна; неправильне переведення товарів: із одного сорту в другий, що створює невраховані надлишки чи що маскує нестачі; безтоварні операції, що використовуються із тією ж метою; наявність товарів, прийнятих для продаж без документів чи із іншою специфікацією; значна нестача цінностей, якої не можна пояснити про «єктивними причинами; неврахований залишок, який може бути використаним із метою розкрадання; продажів товару через підсобні приміщення окрім каси; незаконне розпорядження про видачу майна й незаконне одержання майна службовою особою; викриття майна, по відношенні до якого є підстави вважати, що воно та викрадене, й ін.

Ці ознаки найчастіше містяться: в матеріалах ревізій, інвентаризацій та інших перевірок; в повідомленнях торговельної інспекції, органів народного контролю й інших державних й суспільних організацій й службових осіб; в заявах представників громадськості (народних дружинників, членів товариських судів, суспільних контролерів й інспекторів) й громадян; в оперативних відомостях органів дізнання (якщо смердоті отримали підтвердження при перевірці).

Найбільш часто справ про розкрадення соціалістичного майна порушуються по матеріалах ревізій.

У відповідності із діючими положеннями усі міністерства й відомства, їхні місцеві органи, а також виконавчі комітети місцевих Радий повинні періодично проводити документальні ревізії (планові й позапланові) в підпорядкованих їм установах й підприємствах. Такий ж порядок існує в кооперативних організаціях й колгоспах, де із цією метою створюються ревізійні комісії. Окрім ревізії для встановлення наявності майна й його відповідності книжковим надлишкам частіше повинні проводитися інвентаризації (без глибокої перевірки документів).

Окрім відомчих ревізій можуть проводитись ревізії іншими організаціями, що мають на це право (контрольно-ревізійним Управлінням Міністерства Фінансів, банком, що відпускають грошові засоби, органами народного контролю й ін.).

Успішність розслідування в значній мірі залежить від того, наскільки своєчасно передані в слідчі органи матеріали про виявлені факти, що містять ознаки розкрадення. У випадку виявлення ознак розкрадення чи інших злочинів організація, котра проводила перевірку, вол «язана, як правило, в розмірі 5- денний термін по її закінченні передати матеріали до прокуратури чи органи Міністерства внутрішніх дів. У цих матеріалах повинні міститися повні й точні відомості про ті, у який організації, кім й коли виявлені факти, що містять ознаки злочину, в чому смердоті полягають, до якого періоду години відносяться, якими даними підтверджуються.

Аналізуючи означені матеріали, слідчий винен звернути увагу: а) чи проведена перевірка уповноваженими тих особами із участю компетентних фахівців (бухгалтерів, якщо перевірка стосувалася обліку; інженерів, якщо перевірці піддані виробничі процеси, й т.д.); б) чи дотриманий порядок перевірки, встановлений для даної галузі господарства (із ним треба попередно ознайомитися), зокрема, чи виявилась наявність майна шляхом зняття надлишку обов «язково в натурі, чи дотримувалися правил відбору взірців й т.д.; в) чи розглянутий матеріал перевірки керівниками відповідної організації й який їхній висновок із цого приводу; р) чи є належний повний обсяг матеріалів (документи повинні бути додані в оригіналах); буд) котрі пояснення дані особами, відповідальними за виявлені факти (цих осіб слід притягти до участі в перевірці, але й якщо смердоті не приймали доля, ті до матеріалів повинні бути додані довідки про виклик їхні й заподій нез «явлення), та висновок по цим поясненнях, що давши ревізор.

У випадку неправильного оформлення матеріалів смердоті можуть бути повернуті у той організацію, Яка їхнього надіслала для приведення| до ладу (зрозуміло, що це не винне бути розтлумачене як відмова від порушення кримінальної справ, що могла б облишити злочинців безкарними). За наявності в отриманих матеріалах можливих ознак розкрадання чи інших злочинів слід негайно порушити кримінальну справу й почати розслідування.

Якщо необхідно перевірити, уточнити чи доповнити відомості, що надійшли для грунтовного вирішення запитання про порушення кримінальної справ, можна витребувати додаткові документи, усні чи письмові пояснення від ревізорів, бухгалтерів, керівників організації та інших осіб, доручити провести додаткову ревізію чи іншу перевірку й т.д. Можна ознайомитися на місці із станом обліку й звітністю, системою контролю, виробничим процесом, в деяких випадках провести огляд місця події до порушення кримінальної справи.

3. Типові слідчі ситуації.

Вивчення справ про організовані розкрадання, вчинених службовими особами, свідчить про ті, що найбільш складні із них вчиняються засобами, що не викликають нестачі й не знаходять прямого відображення на балансі відповідних організацій. Це обумовлюється тім, що скоєння їхнього найчастіше на виробництві й в торгівлі заговорили українською у «язане з створенням залишків (неврахованих резервів) майна. На виробництві передусім створюються невраховані залишки сировини й напівфабрикатів. Згодом із них виробляється необлікована готова продукція, що розкрадається. Алі викрадення її можливе й без наступної переробки.

Залишки сировини й матеріалів можуть створюватися в цехах, пунктах, відділеннях й складах при прийманні сировини й матеріалів, а процесі виробництва. З метою створення резервів для розкрадання на промислових підприємствах може застосовуватися фальсифікація якісних показників сировини под годину приймання від постачальників. Невраховані резерви для розкрадання створюються також шляхом фальсифікації в документах даних про ваги й кількість сировини, прийнятої на підприємство.

Факти фальсифікації даних про якісні й кількісні показники сировини при її прийнятті на промислове підприємство виявляються при зіставленні цих даних по документах підприємства (наприклад, приймальні квитанції, накладні) й у документах постачальників (транспортні накладні й т.д.). З приводу виявлених протиріч в зазначених документах допитуються особини, що мають ставлення до визначення кількості й якості сировини в організаціях постачальників.

З метою створення неврахованих резервів практикується також неправильне оприбуткування сировини при прийнятті його від транспортної організації. Для виявлення цого зіставляються відомості про найменування сировини, що надійшла, її кількість й сорт, що містяться в залізничній накладній, дорожій відомості й в картках кількісного обліку складу підприємства.

Відомості про невраховані залишки сировини на складі підприємства слідчий встановлює шляхом перевірки відповідності кількості й якості фактично відпущеної у виробництво сировини за даними офіційних документів.

Невраховані резерви сировини можуть створюватися в процесі виробництва шляхом списання його у видаток в більшій кількості, ніж фактично витрачається.

Важливі докази слідчий одержує в результаті: оглядів, обшуків, інвентаризації, котрі проводяться у виробничих приміщеннях, шляхом які виявляється невраховане майно; всебічне дослідження документів, що відображають норми видатку сировини й напівфабрикатів, із допомогою експертатехнолога, а деяких випадках й товарознавця; допитів свідків, заговорили українською у «язаних із одержанням й видатком сировини, її списанням на витрати, випуском готової продукції, затвердженням норм витрат й матеріалів; допитів осіб, що підозрюються й обвинувачених.

Для встановлення кількості сировини, дійсно використаної при виробництві продукції, важливе значення має технологічна експертиза готової продукції й сировини.

При розслідуванні обов «язково потрібно досліджувати якість готової продукції, бо заміна одних компонентів іншими, недостача сировини призводять до погіршення якості готової продукції.

Для створення необлікованих залишків, а «ліквідації» нестач злочинці використають недовантаження продукції споживачам. При цьому в документах завищуються дані про кількість й ваги майна, що відправляється. Встановити подібні факти можливо шляхом несподіваної для підозрюваних перевірки будь-якої партії відправленої продукції.

Істотну роль грає аналіз й перевірка документів, що стосуються рекламації споживачів.

Велике значення має відновлення відомостей про кількість оприбуткованих облічених виробів за даними документів, що відображають виконання різноманітних виробничих операцій. Воно здійснюється із допомогою ревізорів чи експертів-бухгалтерів. У результаті цого може бути виявлено, що певних операцій виконано більше, ніж вимагалося для виготовлення обліченої продукції.

Виготовлення необлікованих виробів в позаурочний годину виявляється шляхом допиту робітників фабрики, й передусім робітників тихий спеціальностей, без які неможливо виготовити ці вироби. Важливе значення для встановлення фактичної кількості продукції, виготовленої робітниками підприємства, має дослідження матеріалів, заговорили українською у «язаних із оплатою їхньої праці.

Неврахована продукція в значних розмірах реалізується в основному через торговельну мережу поруч способів, із які найчастіше застосовуються наступні: а) необлікована продукція вивозиться разом із продукцією, що офіційно реалізується, згідно із накладною, в якій вказується вся фактична продукція, котра вивозиться; в подальшому ця накладна замінюється іншою. У останній вказується лише облікована продукція, й на неї виставляється рахунок. Такий засіб практикується у випадках, коли реалізується продукція підприємств, в котрі бланки накладних не є документами суворої звітності. б) одну годину провезення необлікованої продукції виписуються особливі документи, що после доставки виробів в організацію, що торгує знищуються без їхньої заміни (при так само бланках накладних). в) там, де введені спеціальні бланки накладних (бланки суворої звітності), необлікована продукція вивозиться то й в першому випадку. Алі в наступному накладна не замінюється, а всіх її примірники вносяться необхідні зміни: кількість доставленої в торговельну мережу продукції зменшується до кількості офіційно направленої, й лише на цю кількість виставляється рахунок. р) в торговельну мережу продукція рушає згідно із накладною, виписаною на фальшивому бланку. Фальшиві бланки, котрі мають усі реквізити дійсних, злочинцям вдається інколи замовити в друкарні, із робітниками якої смердоті встановлюють злочинні зв «язки. У цих випадках із накладними в подальшому поступають то й в перших двох випадках. буд) по одній й тій самій накладній в торговельну точку продукція привозиться двічі: спочатку та, якої торговельна точка одержує офіційно, а после цого неврахована. При перевезенні наступної партії в накладній виправляється запис про годину вивозу продукції, інколи ця графа взагалі не заповнюється. е) вивіз необлікованої продукції здійснюється згідно із накладною. Алі после доставки її в торговельну точку товар у не оприходується, а накладна вертається складу підприємства. Завідуючий складом — учасник злочинної групи на всіх примірниках накладної робить позначку про її анулювання чи при співучасті інших злочинців складає акт із вказівкою в ньому вигаданих причин недійсності накладної (наприклад, псування накладної, відмова торговельних робітників прийняти уже виписаний згідно із накладною товар). ж) после завезення товару робітники організації, що торгує спрямовують на підприємство лист про Повернення його зважаючи на недоброякісність, необхідність різноманітних доробок. Комерційний директор, начальник відділення постачань й збуту чи інші компетентні особини виробничого підприємства, що можуть й не бути учасниками розкрадення, пропонують завідуючому складом прийняти повернену продукцію. Слідом за цим робітники організації, що торгує виписують безтоварну накладну на Повернення готової продукції, де вон фіктивно оприходується. У подальшому підприємство вторинно відпускає готову продукцію організації, що торгує взамін немовби поверненій. із) необлікована продукція із підприємства вивозиться без документів. При викритті цого відсутність документів звичайно пояснюється різноманітними технічними помилками.

Виявлення фактів реалізації продукції через роздрібні організації, що торгують багато в чому залежить від ретельного дослідження накладних шляхом їхні огляду, виявлення підозрілих накладних й направлення їхні на криміналістичну експертизу.

Збут викрадених необлікованих виробів може бути встановлений також й шляхом дослідження офіційних документів й неофіційних записів, що відображають діяльність організацій, що торгують.

У центрі зору слідчого повинні бути документи організації, що торгує по перевезенню й оприбуткуванню товару, що надійшли, по їхній реалізації, звітні й по обліку фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей (інвентаризаційна відомість).

Для виявлення фактів збуту через крамницю необлікованої продукції може бути застосований засіб контрольного звірення фактичних залишків товару крамниці із даними попередньої інвентаризації, надходженням та документованим видатком цих товарів.

Потрібно матір на увазі, що одержання в крамниці грошей від покупців через касовий апарат не виключає вилучення їхні злочинцями.

Великі суми можуть вилучатися із каси із приховуванням цого шляхом механічного зменшення показника, що підсумовує грошовий лічильник. Це досягається злочинцями різноманітними шляхами, зокрема шляхом зіставлення даних книжки касира-оператора торговельного підприємства із даними касових чеків й контрольних лєнт касового апарату.

Особливе значення має дослідження неофіційних записів виявлених при обшуку у робітників роздрібної організації, що торгує, бо продавці звичайно особисто для собі обраховують продані й отримані для реалізації товари.

Комплексне дослідження документів, розрахункових реєстрів виробничого підприємства й організації, що торгує відображає збут готової продукції, доповнює ізольований їхній аналіз. Дослідження, зокрема, проводитися із метою виявлення виправлень рахунків в документах та реєстрах, що заповнюються за годину, із приводу різноманітних взаємопов «язаних операцій.

Окрім участі в розкраданнях, котрі проявляються в реалізації необлікованих залишків матеріальних цінностей, що створюються на виробництві, деякі робітники торгівлі вчиняють розкрадання шляхом створення залишків безпосередно в торговельних підприємствах. При цьому викрадаються безпосередно матеріальні ціності, але й найчастіше готівкові гроші.

Найбільш розповсюджені наступні шляхи створення необлікованих залишків.

По підроблених актах на псування, бій, уцінку товарів та інші втрати списуються товари, котрі фактично реалізуються, а виторгувані них гроші привласнюються. В частности, цей засіб найбільш часто застосовується при реалізації продуктів на комісійних засадах.

При черговому зниженні цін інколи складаються підроблені акти, в які фіктивно вказується товар, фактично реалізований, а гроші на суму різниці, зміненої в підроблених актах, привласнюються; особливо розповсюджений цей спосіб розкрадання при сезонних переоцінках овочів й фруктів.

Найчастіше застосовується обман споживача в формі обважування, обмірювання, завищення цін.

Не оприходується частина поступленого товару, що в багатьох випадках супроводжується укладанням підроблених документів.

У добро обладнаних торговельних приміщеннях, де норми природних втрат фактично менші від встановлених, провадять списання по максимально допустимих нормах, а залишки, котрі утворюються внаслідок цого не оприходуються.

Інколи використовується різниця між оптовими й роздрібними цінами. Списується в оптовий продажів завищена кількість товару, що фактично реалізуються по более високих роздрібних цінах.

Нерідко використовується різниця в цінах товару одного й тієї самої найменування в залежності від сорту, виробника, артикулу, різниці між міськими й сільськими цінами. У останньому випадку завищується кількість товару, немовби проданих в міській місцевості, й занижується кількість фактично проданих товарів в сільській місцевості (де ціни вищі).

При відпущенні затаренного товару в накладну вносяться додатково вартість тари в тихий випадках, коли вона уже входити у вартість продуктів, що відпускаються.

У результаті змовлення із робітниками установ й підприємств складаються підроблені документи про фіктивний продажів роздрібних товарів, за котрі гроші перераховуються в торговельне підприємство й привласнюються. (У відповідних установах, підприємствах фіктивне набуття товару на свій чергу маскується шляхом укладення різноманітних підроблених документів.).

При розслідуванні розкрадань, що вчиняються в торгівлі шляхом створення неврахованих залишків, важливу роль грають допити осіб, що мають ставлення до описаних злочинних операцій, а також обізнаних в образі життя пітозрюваних. При цьому призначаються також ревізії, експертизи (в першу чергу товарознавчіі бухгалтерські) й головним чином проводитися дослідження документів, як безпосередно слідчим, то й відповідними фахівцями.

Найважливіше значення має аналіз ведення облікових документів. При цьому важливе значення має не лише система бухгалтерського обліку, існуюча в даній організації, але й й система документування торговельних операцій.

4. Побудова слідчих версій та планування розслідування крадіжок, скоєних службовими особами.

Розслідування крадіжок, вчинених із використанням службового положення, в більшості випадків здійснюється по наступній типовій схемі: а) перевірка вірогідності й уточнення фактичних даних, що стали підставою для порушення кримінальної справ (підробки документів, наявності нестачі чи неврахованих залишків, незаконності розпорядження про видачу майна й т.д.); б) встановлення безпосередніх причин цих фактичних даних та із «ясування інших обставин (причин й обставин утворення нестачі чи залишків й їхні викриття; засобів підробки документів й обставин їхнього виявлення, прийомів використання їхнього для досягнення злочинної мети; обставин використання документів про незаконну видачу майна й їхні викриття й т.д.);

в) побудова версій про невиясненні обставини; р) побудова версій про винних осіб, мотиви й мітку їхніх дій й т.д.

У результаті первісних дій звичайно вдається уточнити й доповнити фактичні дані, що є при порушенні кримінальної справ, перевірити їхню вірогідність, зібрати достатньо просторий доказовий матеріал, що дозволити сконструювати більш-менш вичерпне коло версій й скласти розвернутий план розслідування.

Якщо діло виникло в зв «язку із нестачею матеріальних цінностей, відразу ж виявленої чи виявленої в результаті приведення до ладу прихіднорозхідних документів й облікових записів, то слід матір на увазі, що нестача майна у нас собі не є підставою для визнання матеріально-відповідальної особини винним в розкраданні, бо вон може бути результатом інших причин.

З приводу викриття нестачі майна (грошей, товару й т.д.) можуть виникнути наступні версії:

1) вчинене розкрадення матеріально-відповідальною особою (одним чи із співучасниками);

2) вчинене розкрадення іншими особами (рядовими робітниками даної організації чи сторонніми особами);

3) нестача виявилася результатом недбалого ставлення матеріальновідповідальної особини до своїх обов «язків (недодержання товару, помилкове зайве відпущення, втрата документів й т.п.) чи його посадового зловживання;

4) нестача виникло в результаті про «єктивних причин (ненормальні умови зберігання товару, псування від стихійних явищ й т.п.).

Звичайно, немає потреби в кожному випадку, висувати й перевіряти усі ці версії. Наприклад, якщо будуть відстуні дані про ненормальні умови зберігання товару й матеріально-відповідальна особа не посилається ними, то немає потреби спеціально висувати таку версію. У випадках особливо великої нестачі (якщо вон не має свого ймовірного пояснення) є підстави для версії, що матеріально-відповідальна особа вчинила розкрадання, бо воно та має відносно легку можливість для цого, й такі випадки нерідко бувають на практиці (версія по аналогії), чи відбувся інший злочин, що вимагає розслідування.

Підлягають обов «язковому висуванню й перевірці також версії, що випливають із пояснень особини, відповідального за майно, якого не вистачає.

По версії про розкрадання, вчинене матеріально-відповідальною особою, можливі головним чином такі наслідки: а) винесення валіз, пакунків й інших промов із крамниці, вивезення без документів, продажів товару із підсобного приміщення й привласнення отриманих за нього грошей, зберігання й продажів товару вдома; б) вилучення товару для через підставних осіб, перебування у внутрішніх приміщеннях крамниці чи складу підозрілих осіб, передача їм будь-яких пакунків, торб й т.п., відпущення товару в кількості, що перевищує суму чеку; в) фактичне одержання товару в кількості, меншій ніж зазначена в накладній (в організації, що відпустила товар, утвориться в такому випадку неврахований залишок, що якщо реалізований, а гроші поділені між співучасниками), відпущення товару в більшій кількості, ніж в накладній (неврахований лишок якщо викрадений в організації, що отримала товар), відсторонення інших робітників крамниці від участі в одержанні й відпущенні товару; р) спосіб життя за засобах, набуття цінних промов на засоби із невідомих джерел, зв «язки із підозрілими особами й т.д.); буд) підроблені документи, котрі оформлюють операції із товаром (треба матір на увазі, що матеріально-відповідальна особа, що вчиняє систематичні розкрадання, рідко втримується від використання будь-яких комбінацій із документами для маскування розкрадання, що може виявитися більшого розміру, ніж виявлена нестача); е) недобросовісна й викликаюча підозру діяльність в минулому (викриття у цієї особини нестач й різноманітних порушень, спроби із його сторони обманути ревізорів й т.п.); ж) довірливе зізнання у вчиненому розкраданні, зроблене будь-кому зі своїх друзів, близьких; із) інші докази поведінки.

Розслідування винне виявити, чи є в дійсності ці наслідки (в тій чи іншій сукупності) й в залежності від цого версія підтвердиться чи відпадє. Аналогічним шляхом перевіряються й інші версії. Зрозуміло, встановлення істини виявляється значно ближче, якщо винний ставши на шлях щиросердечного зізнання.

У випадку замаскованих розкрадань теж винна бути в кінцевому результаті нестача, рівна викраденому майну, але й виявити її буває нелегко (якщо привласнений неврахований залишок, то потрібно виходити із того, що незалежно від засобу його створення він винен бути оприходуваний).

Підробка документів — найбільш часто застосовуваний засіб маскування розкрадень.

Викриття підробок не звільняє слідчого від обов «язку довести незаконне звернення майна на свій власність, бо підробка може бути пояснена іншими причинами, наприклад покриттям нестачі, що утворилася в результаті помилки при прийомі чи поданні цінностей, недбалого ставлення до схоронності майна. Тім не менше встановлення підробки документів має велике значення, бо він сам по собі є посадовим злочином, а разом із іншими доказами може свідчити про розкрадання й його винуватця.

З приводу винуватців підробки документів й їхнє використання можуть бути наступні версії: а) винуватцем є особа, в безпосередньому веденні якого знаходиться майно, яку виявилось поза обліком; б) винуватцями є зазначена вище особа й інші особини, без участі які використання підроблених документів в даних умовах неможливе чи доля які полегшує таке використання.

Інколи розтрата маскується інсценуванням крадіжки чи пожежею, щоб в першому випадку «списати» нестачу на злодія, в іншому — на випадковий збіг обставин чи стихійне явище. Тому у випадках пожежі чи заяви про крадіжку майна із крамниці, складу й т.д. Необхідно за наявності підстав висунути й перевірити версію про розтрату, вчиненою матеріально-відповідальною особою.

Ознакою можливої розтрати є в ряді випадків неврахований залишок майна, оскільки він може бути створений із метою привласнення. разом із тім залишок майна може виявитися результатом дій, направлених на покриття нестачі, що утворилася раніше чи на створення резерву у випадку можливої нестачі. Залишок може утворитися й по випадковій причині, наприклад, при помилці у відпущенні чи одержанні товару.

Про навмисне створення залишків можуть свідчити тривале їхнє неоприходування, велика кількість, що не могла залишитися непоміченою, систематичне утворення залишків й інші обставини. У випадках, коли невраховані залишки створюються у виробничих умовах, їхні заподій, механізм утворення можуть бути виявлені лише у виробах (недостача сировини, використання сировини заниженої якості, маркування менших розмірів більшими й т.д.), у виробничій документації й т.п. Інколи залишки, що утворюються у виробничих умовах, використовуються для виготовлення неврахованої продукції, що збувається через крамниці. У цих випадках продукція вивозиться, але й в крамниці не оприходується із тим, щоб створити можливість привласнення виручки (продажів здійснюється поза касою чи в механізмі каси зменшується сума виручки), а накладна знищується.

Створення залишків в торговельних підприємствах й підприємствах суспільного споживання шляхом обману споживачів звичайно не відображається в документах, окрім деяких випадків, коли, наприклад, в цінниках вказується неправильна ціна товару чи використовуються касові апарати для зниження суми виручки чи складаються фіктивні акти на списання продуктів чи іншого товару. Про розкрадення такого роду можна судити по неправильним вагах, гирях та інших вимірювальних приладах, по фактах відкриття неврахованих залишків й їхнього привласнення (вивіз, викриття вдома, продажів поза крамницею й т.п.), за даними контрольних закупів, по показах свідків покупців.

При розслідуванні розкрадання шляхом зловживання службовим становищем факти незаконного одержання майна особою, котра має декларація про розпорядження цим майном (под виглядом премії, понаднормові, відшкодування відряджувальних та інших видатків й т.п.), й незаконної видачі майна іншій особі із корисливою метою достатньо чітко вказують на винного.

Список літератури:

1. Криміналістика М., 1973.

2. Кримилистика Під ред. проф.И.Ф.Пантилеева//М., 1984.

3. Луцик А. Розслідування кримінальних справ про розкрадання, вчинювані при заготівлі сільгосппродукції // Рад.право. 1987.№ 7.

4. Матусовский Г. А. Методика розслідування хищений.

Учеб.пособие.Киев, 1988.

5. Коновалова В.Є. Організація розслідування розкрадань державного та громадського майна. Харків, 1987.

6. Суетов В. П. Основі розслідування розкрадань. М., 1977.