Спортивний відбір

Содержание Введение 3 Рівні відбору 4 Методики спортивного відбору 5 Спортивний відбір у процесі багаторічної підготовки 6 Відбір і спортивна спеціалізація 11 Укладання 14 Список літератури 15.

Тема моєї роботи — «спортивний відбір ». Спортивний відбір — це комплекс заходів, дозволяють визначити високу ступінь схильності (обдарованість) дитину до тому чи іншому роду спортивної діяльності (виду спорту). Спортивний відбір — тривалий, багатоступінчастий процес, що може бути ефективним лише тому випадку, якби всі етапи багаторічної підготовки спортсмена забезпечена комплексна методику оцінки її особистість, що передбачає використання різних методів дослідження (педагогічних, медико-біологічних, психологічних, соціологічних і ін.). Інше визначення спортивного відбору таке: Спортивний відбір — це комплекс заходів щодо виявлення спортсменів, які мають високий рівень здібностей, відповідальних вимогам свецифики виду спорту. Якісно видозмінюючись, відбір входить до системи багаторічної підготовки. До того ж… Спортивний відбір — це заснований на науковому прогнозі процес ухвалення, й реалізації рішення включення чи невключення в спортивну діяльність її можливого учасника. Отже, з вищенаведених визначень вже можна зробити висновок у тому, що спортивний відбір, є комплексом заходів, застосуємо як про дітей, не які займаються ніяким спортом, і до спортсменам. Спортивний відбір проходять всі учасники спортивної діяльності: спортсмени, тренери, судді, спортивні лікарі, фахівців із комплексної наукової групи тощо. буд. Часто призначення певного тренера збірної команди надає значно більший вплив на спортивні досягнення, ніж включення до неї найпотужнішої спортсмена.

Уровни отбора.

Залучення людей систематичні атлетика, їх інтерес та особисті досягнення залежить від відповідності індивідуальних особливостей специфіці тієї чи іншої виду спорту. Вибір кожним людиною виду спорту, найбільшою мірою відповідного його індивідуальних особливостей, становить сутність спортивної орієнтації. Спортивна орієнтація пов’язана насамперед із детско-юношеским і масовим спортом. Добре поставлена спортивна орієнтація підвищує ефективність спортивного відбору. Технологія орієнтації й відбору єдина, відмінність лише у підході: при орієнтації вибирають вид спорту конкретної людини, а при відборі — людини конкретної виду спорту. Перший рівень — початковий відбір виявлення дітей (переважно видів спорту це вік 9—14 років), які мають потенційними здібностями до успішному оволодінню конкретним виглядом спорту. Організаційно відбір проводиться у трьох етапу. На первом—агитационные заходи з єдиною метою викликати інтерес до занять; другою — тестування й чужі спостереження визначення здібностей дітей до цього виду спорту; третьому, самому тривалому — спостереження процесі навчання дітей і розвитку фізичних здібностей з єдиною метою встановлення темпів засвоєння навчального матеріалу. Другий рівень — поглиблений відбір виявлення перспективних хлопців та дівчат (вік 16—17 років), які мають високий рівень здібностей до даному виду спорту схильностями до визначеної спеціалізації (виду легкій атлетиці, ігровий функції тощо. п.). Третій уровень—отбор виявлення спортсменів (вік 18—20 років) длк зарахування в колективи спортсменів високій кваліфікації. Відбір складає основі вивчення тренувальної і змагальної діяльність у детско-юношеском спортивному колективі, тестування і обстеження під час спеціально проведених при цьому навчально-тренувальних зборів. Четвертий рівень — відбір виявлення спортсменів у різні збірні команди (країни, регіонів, відомств та інших.), визначення учасників відповідальних змагань. Для цього він аналізується інформацію про тренувальної і змагальної діяльності спортсмена у своїй клубі, в збірної команді, вивчається змагальна діяльність національних чемпіонатах, на навчально-тренувальних зборах. У відборі беруть участь тренери, хто з даним контингентом, і групи експертів із провідних фахівців цього регіону. Конкретний зміст методики відбору зумовлено специфікою виду спорту. Вона на системі педагогічних, медико-біологічних і психічних показників, мають високу прогностичну значимість (рівень фізичних якостей, специфічних для цього виду спорту, рівень здібностей, що у основі техніко-тактичних дій, морфологічні дані, функціональні особливості організму, властивості вищої нервової роботи і ін.). Враховуються вихідний рівень, зміна показників обстеження із віком під впливом тренування, зв’язок цих показників зі на досягнення. Якість відбору служить важливим умовою успішності багаторічної підготовки спортивних резервів. У процесі багаторічної підготовки комплекс методів відбору розширюється, сам відбір стає більш поглибленим, унаслідок чого кількість отсеиваемых увеличивается.

Методики спортивного отбора.

Спортивний відбір проходять всі учасники спортивної діяльності: спортсмени, тренери, судді, спортивні лікарі, фахівців із комплексної наукової групи тощо. буд. Часто призначення певного тренера збірної команди надає значно більший вплив на спортивні досягнення, ніж включення до неї найпотужнішої спортсмена. До кожного кандидата відбір зрештою зводиться позитивного чи негативному результату. Позитивний результат відбору може, наприклад, полягати у зарахування у групу і команди, включенні до гри запасного спортсмена, призначенні тренера, а негативний реалізується у вигляді відрахування, винятку, видалення, дискваліфікації, перекладу основного спортсмена до запасних тощо. буд. Спортивний відбір триває постійно у процесі спортивної діяльності. Тож якщо новачок зараховується в спортивну групу, то потім роботу з ним триває до того часу, поки по будь-яким причин не приймається рішення про яке припинення занять. Відтинок часу, протягом якого здійснюється спортивний відбір, може мати різну величину—от кількох секунд за кілька років. Приміром, початковий відбір юних спортсменів проводиться для наступну багаторічну спортивну діяльність. Навпаки, заміни спортсменів у процесі змагальній діяльності, дозволені правилами деяких видів спорту, нерідко є відбір для наступної діяльність у протягом кількох секунд (як у заміни гандбольного воротаря тимчасово виконання суперником семиметрового штрафного кидка). Процедура спортивного відбору включає у собі три етапу: визначення специфіки вимог, які пред’явить майбутня діяльність, прогнозування можливостей конкретних мови кандидатів і прийняття позитивного чи негативного рішення з його наступної реалізацією. У сучасному теорії спортивного відбору найбільша увага приділяється відбору спортсмена. У цьому використовуються такі терміни й поняття: спортивна орієнтація — визначення такого виду спорту, у якому можливості спортсмена розкриються найбільше; селекция—отбор спортсменів зі зростанням пх майстерності; комплектування команд — формування колективу до участі в змаганнях, зокрема безпосереднє варіювання складом команди у процесі змагань. У процесі відбору спортсмена спочатку шляхом прогнозування максимально точно визначаються майбутні вимоги до соревновательному потенціалу спортсмена. Ці вимоги можуть містити очікувану за кілька років рівні спортивних результатів, аналізі напрямів прогресу техніки і тактики провідних спортсменів і навіть на передбаченні ігрових ситуацій за кілька секунд після запропонованої заміни гравця. Іноді ці відомості подають як докладних модельних характеристик. Потім із допомогою вивчення змагальній діяльності, тестування тощо. буд. робиться прогноз змагальницького потенціалу чи перспектив його формування в конкретних спортсменів (новачків), проходять відбір. І нарешті, з урахуванням порівняння даних, отриманих на у перших двох етапах, роблять висновок про рівень відповідності і законодавців береться постанову по зарахування, відрахуванні, заміні тощо. буд. Навіть така узагальнена схема свідчить про великі труднощі безпомилкового проведення відбору спортсмена. Особливу складність представляє надійне прогнозування можливостей юного спортсмена кілька років вперед. Виявлення стабільних показників дозволяє собі з упевненістю прогнозувати індивідуальне розвиток юного спортсмена, оскільки перевагу над однолітками за такими показниками збережеться у майбутньому. Наприклад, довжину тіла спортсмена з достатньої надійністю пророкувати вже в 9—11 років. Навпаки, прогноз маси тіла буде набагато менш надійним. Тож у кожному виді спорту визначається група найважливіших показників, по яких здійснюються відбір під час багаторічної підготовки. Наприклад, в відборі легкоатлетов-спринтеров істотні оптимальне співвідношення довжини ніг і гуловища, фізична підготовленість і темпи приросту рухових здібностей. У видах спорту зі складною координацією (гімнастика) особливий інтерес представляє здатність спортсмена навчатися новим рухам. По мері зростання підготовленості спортсмена дедалі більше значення для відбору набувають результати. Правильне здійснення спортивного відбору забезпечує найбільш ефективне створення умов та реалізацію змагальницького потенціалу. Необхідно пам’ятати і гуманному аспекті відбору, що дозволяє людині знайти того вигляду діяльності, у його здібності розкриються, а найбільшою степени.

Спортивний відбір у процесі багаторічної підготовки Цілеспрямована багаторічна підготовка і спортсменів високого класу — це складного процесу, якість визначається цілу низку чинників. Одне з трьох чинників — відбір обдарованих і підлітків, їх спортивна орієнтація. Педагогічні методи дозволяють оцінювати рівень розвитку фізичних якостей, координаційних здібностей і спортивно-технічного майстерності юних спортсменів. За підсумками медико-біологічних методів виявляються морфофункціональні особливості, рівень фізичного розвитку, стан анализаторных систем організму спортсмена й хворобливий стан здоров’я. З допомогою психологічних методів визначаються особливості психіки спортсмена, мають вплив влади на рішення індивідуальних і колективних завдань під час спортивної боротьби, і навіть оцінюється психологічна сумісність спортсменів під час вирішення завдань, поставлених перед спортивної командою. Соціологічні методи дозволяють отримати даних про спортивних інтересах дітей, розкрити причинно-наслідкових зв’язків формування мотивацій до тривалим занять спортом і високим спортивним досягненням. Спортивна орієнтація — система організаційно-методичних заходів, дозволяють намітити напрям спеціалізації юного спортсмена в певному різновиді спорту. Спортивна орієнтація виходить із оцінки можливостей конкретного людини, з урахуванням якої виготовляється вибір найпридатнішою йому спортивної діяльності. Вибрати кожному за що займається вид спортивної діяльності — завдання спортивної орієнтації; відібрати найбільш придатних, з вимог виду спорту, — завдання спортивного відбору. Велика розмаїтість видів спорту розширює можливість індивіда досягти майстерності у одному з видів спортивної діяльності. Слабка прояв властивостей особи і якісних особливостей стосовно одного з видів спорту неспроможна розглядатися як відсутність спортивних здібностей. Малопредпочтительные ознаки щодо одного вигляді спортивної діяльності може стати сприятливими чинниками забезпечуватиме високу результативність й інші вигляді. У зв’язку з цим прогнозування спортивних здібностей можна проводити лише стосовно окремому виду чи групі видів, виходячи у своїй із положень, притаманних системи відбору. Здібності — це сукупність якостей особистості, відповідна об'єктивним умовам та санітарним вимогам до визначеної роботи і забезпечує успішне його виконання. У спорті мають значення загальні здібності (щоб забезпечити відносну легкість в оволодінні знаннями, вміннями, навичками і продуктивність у різних напрямах), і спеціальні здібності (необхідних досягнення результатів в конкретної діяльності, виді спорту). Спортивні здібності великою мірою залежать від спадково обумовлених задатків, які відрізняються стабільністю, консервативністю. Тому, за прогнозуванні спортивних здібностей слід звернути увагу колись всього тих щодо мало мінливі ознаки, що зумовлюють успішність майбутньої спортивної діяльності. Оскільки роль спадково обумовлених ознак максимально розкривається за умови пред’явлення до організму що займається високі вимоги, то, при оцінці діяльності юного спортсмена необхідно поступово переорієнтовуватися під рівень найвищих досягнень. Поруч із вивченням консервативних ознак прогноз спортивних здібностей передбачає виявлення тих показників, які можуть опинитися істотно змінюватися під впливом тренування. У цьому підвищення ступеня точності прогнозу необхідно ухвалити до уваги як темпи зростання показників, продовжує їх вихідний рівень. У зв’язку з гетерохронностью розвитку окремих функцій і якісних особливостей мають місце певні розбіжності у структурі прояви здібностей спортсменів у різні вікові періоди. Особливо чітко ці відмінності простежуються у котрі займаються в технічно складних видах спорту, у яких високих спортивних результатів досягають вже у дитсадку й такому віці й у яких вся підготовка спортсмена, від новачка до майстра спорту міжнародного класу, протікає і натомість складних процесів формування юного спортсмена. Спортивний відбір починається у дитячому похилому віці й спливає збірних командах країни до участі в сучасних Олімпійських іграх. Він ввозяться чотири етапу. У групи початковій підготовки ДЮСШ приймаються діти відповідно до віком, певним для цього виду спорту. Критеріями спортивної орієнтації є рекомендації вчителя фізичної культури, дані медичного обстеження, антропометричні вимірювання, і їх оцінка з позицій перспективи. Спортивна практика свідчить у тому, що в першому етапі далеко ще не можна виявити ідеальний тип дітей, сочетающих морфологічні, функціональні і психічне якості, необхідних подальшої спеціалізації у певному виді спорту. Істотні індивідуальні розбіжності у біологічному розвитку початківців значно ускладнюють цю завдання. Тому дані, отримані цьому етапі відбору, слід використовувати як орієнтовні. З другого краю етапі відбору виявляються обдаровані на спортивному відношенні діти шкільного віку для комплектування навчально-тренувальних груп, і груп спортивного вдосконалення ДЮСШ, СДЮШОР, УТР. Відбір проводиться протягом останнього року стабільна навчання у групах початковій підготовки за такою програмі: оцінка стану здоров’я; виконання контрольно-переводных нормативів, розроблених кожному за виду спорту викладені у програмах для спортивних шкіл; антропометричні виміру; виявлення темпів приросту фізичних якостей і спортивних результатів. У результаті другого етапу відбору здійснюється систематичне вивчення кожного учня спортивної школи із єдиною метою визначення його індивідуальної спортивної спеціалізації. Саме тоді проводяться педагогічні спостереження, контрольні випробування, медико-біологічні і психологічні дослідження з метою подальшого визначення сильних і слабких сторін підготовленості котрі займаються. За підсумками аналізу результатів обстеження остаточно вирішується питання індивідуальної спортивної орієнтації що займається. Кожен вид спорту пред’являє специфічні вимоги до фізичному розвитку і здібностям спортсмена. Основними методами відбору цьому етапі є антропометричні обстеження, медико-біологічні дослідження, педагогічні спостереження, контрольні випробування (тести), психологічні і соціологічні обстеження. Антропометричні обстеження дозволяють визначити, наскільки кандидати для зарахування в навчально-тренувальні групи і групи спортивного вдосконалення спортивних шкіл відповідають тому морфотипу, який уражає видатних представників цього виду спорту. У спортивної практиці виробилися певні ставлення до морфотипах спортсменів (зростання, маса тіла, тип статури тощо.). Наприклад, в баскетболі, легкоатлетичних метаннях, академічної греблі необхідний високе зростання, в марафонському бігу зростання немає істотного значення й т.п. Медико-біологічні дослідження дають оцінку стану здоров’я, фізичному розвитку, фізичної підготовленості котрі займаються. У процесі медико-біологічних досліджень особливу увагу звертається на тривалість і якість відбудовних процесів в організмі дітей після виконання значних тренувальних навантажень. Лікарська обстеження необхідне й у тому, щоб у кожній оказії уточнити, у яких лікувально-профілактичних заходах потребують дітей і підлітків. Педагогічні контрольні випробування (тести) дозволяють будувати висновки про наявності необхідних фізичних якостях і здібностях індивіда на шляху успішної спеціалізації у цьому чи іншій формі спорту. Серед фізичних якостей і здібностей, визначальних досягнення високих спортивних результатів, існують звані консервативні, генетично зумовлені якості й уміння, що з великими труднощами піддаються розвитку і вдосконаленню у процесі тренування. Ці фізичні якості і здібності мають важливе прогностичне значення у доборі дітей і підлітків в навчально-тренувальні групи спортивних шкіл. До до їх числа слід віднести швидкість, відносну силу, деякі антропометричні показники (будову та пропорції тіла), спроможність до максимальному споживання кисню, економічність функціонування вегетативних систем організму, деякі психічні особливості особистості спортсмена. У систему відбору контрольні випробування мають проводитися з такою розрахунком, щоб визначити й не так те, що уміє робити займається, бо, що він зможе його зробити надалі, тобто. виявити його здатність до рішенню рухових завдань, прояву рухового творчості, вмінням керувати своїми рухами. Одноразові контрольні випробування, у переважній більшості випадків кажуть лише про сьогоднішньої готовності кандидата виконати запропонований йому набір тестів і обмаль про його перспективних можливостях. А потенційний спортивний результат спортсмена залежить й не так від вихідного Рівня фізичних якостей, як від темпів приросту цих якостей у процесі спеціальної тренування. Саме темпи приросту свідчить про здатності чи нездатності спортсмена до навчання у цьому чи іншій формі діяльності. Психологічні обстеження дозволяють оцінити прояв таких якостей, як активність і завзятість у спортивній боротьбі, самостійність, цілеспрямованість, спортивне працьовитість, здатність мобілізуватися у час змагань тощо. Роль Психологічних обстежень за спортсменами зростає третьому і четвертому етапах відбору. Сила, рухливість і врівноваженість нервових процесів є у значною мірою природними властивостями центральної нервової системи людини. Вони з великими труднощами піддаються вдосконаленню у процесі багаторічної тренування. Особливу увагу звертається на прояв у спортсменів самостійності, рішучості, цілеспрямованості, здібності мобілізувати себе прояв максимальних зусиль у змаганні, реакцію на невдалий виступ у ньому, активність і завзятість у спортивній боротьбі, здатність максимально вияву його вольові якості досягне фінішу та інших. Враховується також спортивне працьовитість. З метою виявлення вольових якостей спортсмена доцільно давати контрольні завдання, краще, ніж змагальній формі. Показником інтенсивності прояви вольових зусиль спортсмена служить успішне виконання вправ з короткочасним напругою, показником наполегливості — виконання щодо складних в координаційній відношенні вправ і освоєння спеціальних вправ тощо. Слід сказати необхідність усебічне вивчення особистості, а чи не окремих його здібностей. Тому і оцінка повинна даватися у процесі тренування, змагань, соціальній та лабораторних умовах. Соціологічні обстеження виявляють інтереси дітей і підлітків до занять тим чи іншим виглядом спорту, ефективні засоби й фізичні методи формування цих інтересів, форми відповідної роз’яснювальної і агітаційної роботи серед дітей шкільного віку. Остаточне рішення про про притягнення дітей до занять тим чи іншим виглядом спорту повинна грунтуватися на комплексної оцінці всіх згаданих даних, а чи не обліку будь-якого однієї чи двох показників. Особлива важливість комплексного підходу на перших етапах відбору зумовлена тим, що спортивний результат тут несе інформації про перспективності юного спортсмена. Процес відбору тісно пов’язані з етапами спортивної підготовки й особливостями виду спорту (вік початку занять, вік поглибленої спеціалізації на вибраному виді спорту, класифікаційні нормативи тощо.). На етапі відбору в пошуках перспективних спортсменів і зарахування в центри олімпійської підготовки, СДЮШОР і УТР проводиться обстеження змагальній діяльності спортсменів із засідання експертної оцінкою і з подальшим тестуванням під час республіканських змагань для молодших юнацьких груп, тобто. у цьому віці, коли комплектуються групи спортивного вдосконалення. На четвертому етапі добору у кожному олімпійському виді спорту повинні проводитися переглядові навчально-тренувальні збори. Відбір кандидатів здійснюється з урахуванням наступних показників: 1) спортивно-технические результати та його динаміка (початок, вершина, спад) за літами підготовки); 2) ступінь закріплення техніки виконання найбільш нестійких елементів і під час вправи в екстремальних умовах; 3) ступінь технічної готовності і стійкості спортсмена до сбивающим чинникам за умов змагальній діяльності. За підсумками змагань, та був і комплексного обстеження тренерські поради визначають контингент спортсменів, індивідуальні показники яких відповідають рішенню завдань передолімпійській підготовки. Відбір кандидатів до основні склади збірних команд областей, країв, Росії складає основі обліку рухового потенціалу, її подальшого розвитку фізичних якостей, вдосконалення функціональних можливостей організму спортсмена, освоєння нових рухових навичок, здатність до перенесенню високих тренувальних навантажень, психічної стійкості спортсмена в змаганнях. У процесі цього етапу відбору кандидатів враховуються такі компоненти: рівень спеціальної фізичної підготовленості; рівень спортивно-технической підготовленості; рівень тактичної підготовленості; рівень психічної підготовленості; стан здоров’я. Основний формою відбору кандидатів до збірні команди країни служать змагання. У цьому враховуються як сьогоднішні результати, а й їхні динаміка протягом двох-трьох останніх років, динаміка успіхів у протягом цього року, стаж регулярних занять спортом, відповідність основних компонентів фізичної підготовленості і фізичного розвитку вимогам цього виду спорту лише на рівні результатів майстра спорту міжнародного класса.

Відбір і спортивна спеціалізація Спортивний «відбір «чи «вибір »? Для прилучення до систематичної спортивної діяльності потрібні, звісна річ, певні передумови. До найважливіших їх ставляться, крім інших, індивідуальна схильність до неї, особистісні установки, потреби, інтереси. Безсумнівно також, що їх виявлення, формування та розвиток відбуваються під впливом природничих і соціальних, чинників, в тому числі цілеспрямовано які впливають і стихійних. Можливість те, що процес спортивного вдосконалення буде розгортатися в оптимальному варіанті, великою мірою залежить від цього, якою з етапів індивідуального вікового розвитку виявляється схильність до прогресуванню в тому чи іншому виді спорту і забезпечується спортивна орієнтація, тобто формування магістральної націленості спортивної роботи і доцільний вибір перспективних шляхів її розгортання, які узгоджуються з індивідуальної схильністю. Ця обставина, і навіть прискорений прогрес сучасного спорту сильне загострення конкуренції на міжнародної спортивної арені зумовили актуальність проблематики спортивного добору у її дослідницьких мереж і организационно-практических аспектах. Проблемам добору у останні кілька десятиріч присвячено досить багато досліджень, і публікацій. У багатьох країн, розвинених на спортивному відношенні, склалася і розгалужена практика спортивного відбору. Проте, саме поняття «спортивний відбір «доки одержало цілком узгодженого тлумачення. Більшість фахівців однак пов’язує його з завчасним розпізнаванням індивідуальної схильності (задатки, здібності, обдарованість) до досягненням в певному виді спорту, визначенням залежно від послуг цього спрямованості спортивної спеціалізації і виділенням від кількості приобщаемых або вже долучених до спорту тих, хто щодо більш здатний до найвищих спортивним результатам у тому, щоб зробити їм кращі умови для спортивного вдосконалення. Практика впровадження добору у цьому плані виявилася суперечливою. З одним боку, вона сприяла активізації пошуку талановитих спортсменів і формуванню налагодженої системи їхньої підготовки, з іншого — у ствердились формах має й негативні властивості. Найнебезпечніше їх розгортання масового спортивного руху — фактичне обмеження доступу до систематичної спортивної діяльності, хто з перших кроків відсівається відбором як «малоперспективні «чи взагалі «безперспективні «на цьому підставі не потрапляє у контингент спортсменів, охоплених добре налагодженими формами спортивної підготовки (в дитячо-юнацьких спортивних школах тощо.). У наших умовах така практика, на жаль, поширена. Це поглиблюється тим, що у саме поняття «спортивний відбір «найчастіше фактично вкладається сенс відбору для спорту, а чи не вибору спорту в людини. Тим самим поняття «як б дегуманизируется, тобто стоїть у певною мірою антигуманний сенс. З гуманістичної, загальнолюдської позиції усе, що робиться у процесі прилучення до спорту визначення спортивної схильності і орієнтації індивіда, слід, ясна річ, трактувати не як відбір для спорту, саме як вибір предмети й перспектив спортивної спеціалізації, які можна повно відповідали б індивідуальним задаткам і розумно сформованим особистісним потребам, інтересам. У цьому важливо, зрозуміло, виявити індивідуальні можливості досягнення успіхів у тому чи іншій формі спорту, але справи зовсім не від зводиться до визначення перспективи лише з позиції імовірною величини суто спортивного результату. Набагато важливіше визначити то якому конкретно напрямі найбільш доцільно орієнтувати спортивну діяльність приобщаемых і долучених до спорту, щоб із можливо більшої ефективністю сприяти розвитку їх індивідуальних здібностей, формуванню і задоволенню возвышающих особистість потреб та інтересів. Ні про яке відбірному «отсеивании «когось, сполученому обмеженням доступу до систематичної спортивної діяльності, особливо у стадії прилучення до спорту, і бути на повинен (якщо, зрозуміло, немає протипоказань зі боку здоров’я) — кожному нормальних соціальних умовах повинні прагнути бути надані рівні змогу задоволення спортивних інтересів. Свій виправданий сенс спортивний відбір набуває тоді, коли вирішуються проблеми конкурсного комплектування профессионально-ориентированных спортивних установ (спеціалізованих шкіл-інтернатів спортивного профілю тощо.) і аналогічних груп спортсменів, підготовлених для поповнення лав тих, хто присвячує себе спорту найвищих досягнень. Відбір спортсменів виправданий і тоді, коли на спортивно-конкурентной основі комплектуються збірні команди, і регламентується допуск до змагань високого рівня у прямій залежність від готівкового рівня індивідуальних спортивних досягнень. Такий відбір закономірно обумовлений конкурентним характером спорту, у принципі, не «відбраковує «нікого й не позбавляє спортивних перспектив, навпаки, може стимулювати спортивні дерзання. Неодномоментность і динамічність спортивної орієнтації. Фахівці сходяться в думці, що правильне визначити індивідуальну схильність до спортивним досягненням шляхом будь-яких одноразових процедур (спостереження, тестування тощо.) швидко неможливо. Неможливо за двом основним причин: по-перше, спортивна схильність — велемудру комплекс індивідуальних властивостей (біофізичних і личностно-психических), ряд яких дозріває і виявляється не одночасно, а різночасно, залежно від віку і її стажу спортивної діяльності; по-друге, індивідуальні можливості спортивних здобутків і традицій особистісні установки з їхньої реалізацію динамічні, причому змінюються як і силу природних особливостей індивідуального розвитку, і під впливом соціальних умов життя. Звідси випливає, що діагностику (від «діагноз «— розпізнавання, визначення) індивідуальної спортивної схильності, а отже, і обперту її у спортивну орієнтацію потрібен над ролі якогось разового заходи, а ролі поетапно поновлюваного процесу. Багаторічну спортивну діяльність прийнято підрозділяти з відомою умовністю втричі великі стадії, кожна з яких охоплює кілька років індивідуального життя, — стадію базової підготовки, стадію максимальної реалізації спортивно-достиженческих можливостей та стадію «спортивного довголіття «[5]. Закономірності оптимального побудови системи підготовки спортсмена зобов’язують не більше першої стадії забезпечувати первинну спортивну орієнтацію й уточнюватимемо її під кінець стадії з відносно твердим вибором предмета поглибленої спортивної спеціалізації, напрями і параметрів наступної спортивної діяльності. Ця стадія і його внутрішні етапи немає єдиних всім тимчасових кордонів, оскільки вони значно коливаються залежно від індивідуального віку початку занять спортом, реально створених особливостей забезпечення і побудови спортивної тренування, характеру змагальній діяльності, індивідуальних особливостей розвитку спортсмена, інших факторів, і обставин. Приблизно можна сказати, що початку систематичної спортивної діяльність у дитсадку й такому віці у часто буває достатньо двох-трьох років, щоб у першому наближенні коректно визначити доцільне напрям спортивної спеціалізації і спрогнозувати спортивні перспективи. Проте ця первинна орієнтування у подальшому підлягає більш-менш істотним коррекциям, особливо як у реальні умови життя созревающего спортсмена потрібно вирішуватиме, йти йому до сфери спорту найвищих досягнень або обмежитися сферою ординарного, загальнодоступного спорта.

Заключение

.

До кожного кандидата відбір зрештою зводиться позитивного чи негативному результату. Позитивний результат відбору може, наприклад, полягати у зарахування у групу і команди, включенні до гри запасного спортсмена, призначенні тренера, а негативний реалізується у вигляді відрахування, винятку, видалення, дискваліфікації, перекладу основного спортсмена до запасних тощо. буд. Спортивний відбір триває постійно у процесі спортивної діяльності. Тож якщо новачок зараховується в спортивну групу, то потім роботу з ним триває до того часу, поки по будь-яким причин не приймається рішення про яке припинення занять. Відтинок часу, протягом якого здійснюється спортивний відбір, може мати різну величину—от кількох секунд за кілька років. Приміром, початковий відбір юних спортсменів проводиться для наступну багаторічну спортивну діяльність. Навпаки, заміни спортсменів у процесі змагальній діяльності, дозволені правилами деяких видів спорту, нерідко є відбір для наступної діяльність у протягом кількох секунд (як у заміни гандбольного воротаря тимчасово виконання суперником семиметрового штрафного кидка). Процедура спортивного відбору включає у собі три етапу: визначення специфіки вимог, які пред’явить майбутня деятельность;

прогнозування можливостей конкретних кандидатів; прийняття позитивного чи негативного рішення з його наступної реализацией.

Теорія й методику фізичного виховання і спорту: Учеб. Посібник для студ. Высш. Учеб. Закладів. — М.: Видавничий центр «Академія », 2000. — 480 з. Основи теорії та методики фізичної культури: Учеб. Для техн. Фіз. Культ. / Під ред. А. А. Гужаловского. — М.: Фізкультура і спорт, 1986. — 352 з. Теорія і методик фізичного виховання: Учеб. Для студентів фак. Фіз. Культури пед. Ин-тов по спец. 03.03 «Фіз. Культура «/ Б. А. Ашмарин, Ю. А. Виноградов, З. М. Вяткина та інших.; Під ред. Б. А. Ашмарина. — М.: Просвітництво, 1990. — 287 з. Матвєєв Л. П. Основи загальної теорії спорту системи підготовки спортсменів. — Київ: Олімпійська література, 1999.