Масова культура та сталий розвиток суспільства: до питання постановки проблеми

Масова культура та сталий розвиток суспільства: до питання постановки проблеми

Проблема глобалізації досить тривалий час є актуальною для людства (в різноманітних контекстах та вимірах). Природні, економічні, соціальні загрози змусили шукати нових дієвих механізмів їх уникання та подолання. Це спричинило появу теорії «сталого розвитку суспільства», яка стрімко набуває фундаментальності та викликає зростаючий інтерес науковців різних рівнів, спеціальностей. На перший погляд, триєдина концепція — суспільство, економіка та природні ресурси — не передбачає залучення культурного виміру, зокрема, його сучасних проявів. Тим не менш, наша робота присвячена дослідженню точок дотику однієї з культурних домінант сучасного соціуму — масової культури — та концепції сталого розвитку суспільства, що є, на нашу думку, перспективним напрямом проблеми, особливо в контексті сьогоднішньої соціально-політичної кризи в нашій країні та світі в цілому.

Необхідним видається зупинитися передусім на понятті «сталого розвитку», яке є вживаним, але недостатньо зрозумілим для пересічного громадянина. Історія його появи сягає наукових праць В. І. Вернадського про ноосферу. Основна проблематика майбутньої концепції почала складатися в 70-ті роки XX століття. Появу терміну «сталий розвиток» (sustainable development) зазвичай пов’язують з ім'ям прем'єр-міністра Норвегії Гру Харлем Брундланд, яка сформулювала його в звіті «Наше спільне майбутнє», що було підготовлено для ООН і опубліковано у 1987 р. Міжнародною комісією з навколишнього середовища і розвитку. Ідеї та принципи, концепція і стратегія сталого розвитку були викладені в рішеннях конференції ООН з охорони навколишнього середовища та розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.).

Вже у 2002 р. в Йоганнесбурзі пройшла конференція ООН з проблем сталого розвитку — Самміт Землі. На конференції були присутні 109 світових лідерів (серед них глави урядів Великобританії, Росії, президенти Франції, України). За підсумками самміту прийнято підсумковий документ — план дій, спрямованих на досягнення сталого розвитку людства, в якому говориться про необхідність скоротити розрив між багатими та бідними країнами і докласти більше зусиль для охорони навколишнього середовища. Таким чином, поняття «сталий розвиток» має не тільки високий за походженням статус, але й визнане на найвищому рівні [див.: 5; 6; 7].

Варто зазначити, тим не менш, що названий термін на сьогоднішній день служить лише для позначення майбутнього бажаного стану суспільства. Тобто, це до певної міри ідеальний тип майбутнього суспільства. Подібний соціум існує лише в теоретичному вимірі, але людство прагне діяти в напрямку формування умов для сталого розвитку у всіх країнах.

Сталий розвиток — це союз людини з природою і з самою собою. Під стійким (або сталим) розвитком суспільства слід розуміти такий розвиток, при якому встановлюється науково обґрунтована межа чисельності населення (людей), що забезпечується всім необхідним для життєдіяльності і задоволення духовних потреб в умовах природного відтворення середовища проживання. Загальнолюдську парадигму сталого розвитку слід розглядати як настання якісно нового етапу розвитку людства, в ході якого окремі держави і вся світова спільнота в цілому організують цілеспрямовану та скоординовану діяльність, спрямовану на: повну нейтралізацію всього негативного комплексу соціальних, економічних і екологічних диспропорцій, накопичених (в основному за останнє сторіччя) у суспільстві та навколишньому середовищі; створення умов, що виключають виникнення таких диспропорцій.

Не дивлячись на розмаїття наукових підходів до сталого розвитку суспільства, зазвичай, виділяють три його головних компонента у наступних співвідношеннях: 1) «Соціумекономіка» -потрібно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім надати змогу реалізувати свої надії на щасливе життя. Без цього сталий і довготривалий розвиток просто неможливий. Одна з головних причин виникнення екологічних та інших катастроф — злидні, які стали у світі звичайним явищем. 2) «Економіка — довкілля» — обмеження, наявні в галузі експлуатації природних ресурсів. Потрібно погодити стан життя тих, хто користується надмірними засобами (грошовими та матеріальними), з екологічними можливостями планети, зокрема, відносно використання енергії. 3) «Соціум — довкілля» — обсяги й темпи росту населення повинні бути погоджені з виробничим потенціалом глобальної екосистеми Землі, що постійно змінюється. Сталий розвиток у формулюванні ООН — це розвиток суспільства, що дозволяє задовольняти потреби нинішнього покоління, не наносячи при цьому шкоди можливостям майбутніх поколінь для задоволення їхніх потреб.

Цікавою, на нашу думку, видається наступна тенденція тлумачення концепції сталого розвитку. Часом звучать твердження, що сталий розвиток — це концепція, спрямована на підпорядкування так би мовити «слабких» держав могутніми світовими державами, які задають тон основним тенденціям створення та розвитку єдиного глобалізованого суспільства. І в цьому аспекті проблеми невтішною видається майбутня доля України. Чи буде вона серед країн-жертв глобалізації? Поки вона, вочевидь, виглядає кандидатом (принаймні, в світлі останніх складних соціо-політичних катаклізмів, які продовжують багатовекторно поширюватися в українському суспільстві). Поки сили саморуйнування держави і суспільства діють практично без обмеження. Політика, економіка, ідеологія, культура перебувають у стані перманентної кризи і руйнування. При цьому найбільший процес руйнування торкнувся саме тих суспільних і державних інституцій, які мали організовувати, приймати доцільні рішення в інтересах всієї держави. Сили, які прагнуть хоча б стабілізувати обстановку в суспільстві, сприймаються більшістю з недовірою і ворожнечею. Сили ж, що виступають від імені народу, поки що налаштовані на руйнування, а не на творення. масовий культура кооперування цінність Але це тільки деякі роздуми-припущення на тему. Нас передусім цікавить питання, яким чином названа концепція може розглядатися з позицій культури, зокрема, масової?

Спробуємо виявити основні положення нашого дослідження.

• 1. При створенні концепції сталого розвитку економісти, політичні та громадські діячі склали триєдину модель — суспільство, економіка та довкілля. Але при аналізі сучасних і, тим більше, програмуванні майбутніх соціальних тенденцій та механізмів їх функціонування така модель виглядає суттєво неповною. Вочевидь, замовчується (або тільки згадується, не розробляючись істотно) культурологічний вимір. Навіть побіжного огляду різних в економічному, політичному сенсі націй, країн, спільнот достатньо, щоб зробити висновок, що саме культурні процеси виглядають нині дуже подібними, такими, які в першу чергу виявляються очевидними в контексті світової глобалізації. Прояви масової культури зараз «носять універсальний характер, тобто знаходяться в будь-якому сучасному суспільстві» [4, с. 6]. Тому і видається важливим доповнити теорію сталого розвитку четвертим аспектом — культурним. Зрозуміло, що в ієрархії сучасних культурних процесів беззаперечно виділяється феномен, що виступає соціокультурною домінантою. Йдеться про масову культуру, яка на сьогоднішній день відіграє провідну роль в соціальних тенденціях багатьох суспільств світу. «Культура мас», що тривалий період розглядалася як феномен кризового, негативного звучання, зарекомендувала себе досить стійким, постійним явищем, актуальним протягом тривалого історичного періоду. Масова культура як феномен глобального масштабу, що об'єднує елементи елітарної, народної, популярної культури, може виступати надалі впливовим фундаментом оновлення соціокультурної картини світу.
• 2. Місце масової культури в контексті концепції сталого розвитку суспільства, насамперед, на нашу думку, співвідноситься з так би мовити «людським виміром». Проблема особистості в сучасному соціумі - безперечно актуальна та багатогранна. Тим не менш, не висвітлюючи її тут повністю, зазначимо, що для сталого розвитку суспільства вочевидь необхідно звертати увагу не тільки на рівень світового (європейського, національного, місцевого тощо) глобалізованого суспільства, а й на «мікрорівень» зазначеної теми — можна сказати, окремий «соціальний атом» — людину з її повсякденними проблемами, в тому числі і духовними запитами. Масова культура, що з негативно-розбалансованого культурного феномену минулого століття поступово стає явищем позитивновпливовим і більш стійким, в цьому вимірі проблеми може стати регулятором багатьох соціокультурних процесів. Зокрема, за твердженням доктора філософських наук Анни Костіної, масова культура володіє «особливою системою засобів смислової адаптації» [2, с. 136], тобто переводить на зрозумілу для пересічної людини мову інформацію, ідеї, образи, спродуковані в межах спеціалізованої (або елітарної) культури. А. В. Костіна, зокрема, зазначає: масова культура «формує стан адаптивності індивіда до соціальної реальності, реалізуючи, таким чином, одну з провідних своїх функцій» [1, с. 121]. Тим самим, масова культура як «транслятор соціокультурного досвіду» [4] безперечно виступає важливим провідником особистості в складно організованому інформаційному просторі сучасного суспільства. Власне вона і «утворює інформаційний простір, звідки всі члени суспільства можуть отримати відомості про стереотипні соціокультурні ситуації і стандартні відносини в їх межах…» [4, с. 5]. Зрозуміло, що найбільш важливим чинником організації подібного інформаційного простору виступає джерело інформації, чи комунікатор, «під яким розуміється цілий ряд функціональних одиниць. Насамперед йдеться інститути, які конституюють простір масової комунікації: органи виконавчої влади, суспільні організації, державні та суспільні комітети та комісії» [4, с. 8]. Джерело інформації та засоби її передачі, а також професіонали, задіяні в цьому процесі - ось організатори інформаційного простору «культури мас». Зрозуміло, що певним чином організована інформація може створити ідеологічне підґрунтя теоретичної парадигми сталого суспільного розвитку. Отже, створення спрямованого на стабілізуючі соціальні процеси інформаційного простору, а то й відповідної ідеології - ось одне з вочевидь основних завдань сучасної масової культури. Слід зазначати, що це видається можливим через ЗМІ, Інтернет, відповідну т.зв. соціальну рекламу, а також діяльність соціальних рухів та угрупувань, громадських організацій, флеш-моби, піар-акції тощо, які стають все більш популярними та затребуваними серед молоді.

Звертаємо увагу і на співвіднесення «культури мас» з освітою, яка виконує подібні соціокультурні функції (транслювання необхідних в соціумі знань та навичок). Освітній аспект в контексті виокремленої концепції зокрема означає «формування досвіду і цінностей, необхідних для сталого розвитку» [8, с. 40]. В одному з проектів ЮНЕСКО 2003 року зустрічаємо твердження: «Міжнародна спільнота глибоко переконана, що нині, використовуючи освіту, потрібно виховувати цінності, поведінку та способи життя, необхідні для сталого майбутнього. Освіта для сталого розвитку сприймається як процес опанування підходів до прийняття рішень, спрямованих на сталий розвиток економіки, розв’язання екологічних проблем та забезпечення добробуту громад. Розбудова і зміцнення потенціалу для мислення, спрямованого у майбутнє, і є ключовим завданням освіти для сталого розвитку» [8, с. 45].

Таким чином, не тільки інформування, але й створення належних умов для багатовекторного мислення як окремої особистості, так і спільнот різних рівнів — ось смисловий стрижень освіти і, ширше, просвіти в контексті концепції сталого розвитку суспільства.

• 3. Важливим в контексті заявленої проблеми видається залучення теорії Такіса Фотопулоса про домінуючу соціальну парадигму, під якою він має на увазі «систему вірувань, ідей та відповідних цінностей, які виступають домінуючими в даному суспільстві у певний момент своєї історії» [9]. Він досліджує шляхи, за допомогою яких структура ринкової економіки, культура і засоби масової інформації кооперуються. Ще з минулого століття на тлі поширення по всьому світі ринкової економіки спостерігається інтенсивний процес комерціалізації культури та культурної гомогенізації. А ці явища є як складовими частинами, так і наслідками масової культури. Дослідник зокрема говорить про певне спрощення культури, коли у все більш подібних містах схожі люди купляють ті самі марки споживчих товарів, дивляться ті самі телешоу (в Україні, зокрема, в адаптованих варіантах популярністю користуються європейські та американські розважальні телевізійні продукти, особливо реаліті-шоу), слухають ту саму музику. Наслідки всеохоплюючої дії тенденцій, механізмів, явищ масової культури оцінювати об'єктивно непросто. Та, з іншого боку, подібний глобальний характер функціонування «культури мас» можна використати стратегічно інакше:
  • — підкреслювати через дії соціально-політичних інститутів насамперед своєрідність національного колориту продуктів масової культури (збереження культурної ідентичності), а не примат «американізмів»;
  • — віддавати перевагу своїм виробникам у галузі теле-, музичних продуктів, друкованих видань;
  • — заохочувати наявність в продуктах маскульту не стереотипів, які вироблені протягом десятиліть і добре зарекомендували себе на світовому медійному ринку (наприклад, установка на успіх, споживацький інтерес, насилля, «тілесність» тощо), але культурних орієнтирів, які є прийнятними в сталому суспільстві - рівності (не залежно від раси, статі, соціального статусу), взаємодопомоги, спільного володіння тощо.

Також Т. Фотопулос обстоює думку про те, що причиною сучасних культурних метаморфоз є тільки ринкова економіка (капіталізм). А значить, на нашу думку, достатньо сформована, нині актуальна і впливова масова культура не може штучно викреслитися з соціокультурної картини світу, вона може лише оновитися зсередини з позицій грамотного керівництва і, особливо, контролю провладних організацій, представників основних соціальних прошарків, інтелігенції, релігійних кіл тощо.

Т Фотопулос говорить про глобальні масштаби поширення у культурі країн, що розвиваються, реклами через масову телета кінопродукцію так званого американського образу життя («американської мрії»), який, як показує аналіз сучасної культурної ситуації у багатьох країнах (зокрема, пострадянського простору), не тільки є найбільш зрозумілим та привабливим для пересічного глядача, але й давно набув вираженого політичного забарвлення. Ця думка співвідноситься з критичними зауваженнями щодо концепції «сталого розвитку», які ми виклали вище.

В цілому, погоджуючись з роздумами дослідника, можна зробити висновок, що масова культура як основа сучасної соціальної домінуючої парадигми відіграє вирішальну роль у визначенні індивідуальних та колективних цінностей.

Т. Фотопулос як ідеальну соціальну модель розглядає демократичне суспільство. В нашій країні зараз ми є свідками складних соціально-політичних зрушень, спрямованих на побудову омріяної демократії. Однією з необхідних умов побудови «суспільства майбутнього» можна вважати «нові демократичні структури поширення та контролю інформації та культури (засобів масової інформації, мистецтва…)» [8]. Зараз ще важко оцінити, який з чотирьох підходів до демократичного суспільства, запропонованих дослідником (реформістський, «вільного способу життя», революційний або інклюзивної демократії), розігрується в Україні на наших очах. Час розставить все на свої місця. В будь-якому випадку робимо висновок, що концепція сталого розвитку суспільства та демократична модель Т. Фотопулоса знаходяться в єдиному смисловому полі та передбачають велику увагу до культурного компонента.

4. Важливо, на нашу думку, звернути увагу на значення в названій теорії однієї з впливових галузей масової культури — масової музики. Означена частина «культури мас» виступає на сьогоднішній день таким чинником, який регулює смаки, ідеї, образи і, як наслідок, сучасну систему цінностей. Через музичні кліпи, численні шоу, пов’язані з функціонуванням «культу зірок», вочевидь формується зрозумілий масам образ життя. На сьогоднішній день видається сформованою (в різних країнах звичайно із своїми особливостями) «медіакультура» (термін Н. Кирилової), яка являє собою «сукупність інформаційно-комунікативних засобів, матеріальних та інтелектуальних цінностей, які вироблені людством у процесі культурно-історичного розвитку, сприяючих формуванню суспільної свідомості та соціалізації особистості» [цит. за: 3]. Зрозуміло, що фундаментом сучасної медіакультури виступає масова культура, особливо музична її галузь. Сучасна масова музика являє собою впливовий та економічно вигідний бізнес-проект глобального (світового) масштабу. Для неї характерними є традиційність (стереотипність) у стильовому та жанровому контекстах і водночас розмаїття у вічному пошуку новизни музичного продукту, що утворює певну полістилістику; широта національних моделей — і неухильна тенденція до гомогенізації культури; ієрархічність — і в той же час, усереднення; найвищої міри доступність (аж до, часом, примітиву) — і професіоналізм;

локальність — і небачена раніше розповсюдженість засобами ЗМІ будь-якої новини із сфери т.зв. шоу-бізнесу або музичної новинки; свобода у виборі власних орієнтирів особистості - управління та маніпулювання масами; людяність — і міфотворчість; творчість, оригінальність вислову — і, передусім, комерційний зиск; індивідуалізм — і масовість тощо. Таким чином, поліфонічна та складно організована сучасна музична культура виступає настільки невід'ємною і глобальною частиною функціонування соціуму та окремого соціального індивіда, що з культурної надбудови економічного базису перетворюється на складову частину цього базису. А значить, від неї також (поряд з економікою, соціальними процесами, збереженням довкілля) залежить стабільність і добробут людини, принаймні через продукування вірувань, ідей та цінностей. І головним чином, завдяки емоційному забарвленню, яке впливає в першу чергу як на окрему особистість, так і на будь-яку більшу соціальну групу.

І якщо нинішня масова музика в цілому формує далеко не найбільш привабливу «картину світу», що віддзеркалює сучасність, вочевидь, в контексті теорії сталого розвитку необхідною є істотна трансформація системи цінностей людства засобами музичної культури. Можна погодитися з думкою про те, що масова музична культура набуває значення міжнародної мови спілкування [3, с. 257]. До певної міри, вона стає новою альтернативною реальністю, в контексті якої стираються межі між мистецтвом, творчістю та комерцією. Але підкреслимо, що розуміючи це, необхідно робити конкретні дії на шляху застосування цієї «нової реальності». Вважаємо, що створення альтернативної культури на базі масової (як найбільш впливової та розробленої) — ось одна з перспективних моделей втілення основи «суспільства майбутнього».

Підсумовуючи, вважаємо за потрібне твердити, що саме масова культура може розглядатися як основа для реалізації сталого розвитку на практиці, а це передусім передбачає наступні кроки:

• — вкрай необхідним є перегляд «споживчого» підходу, який проникає у всі сфери культурного простору (і музичного зокрема);
• — традиційні стереотипи й орієнтири життєдіяльності повинні замінюватись новими поглядами, а значить, необхідним видається «переформатування» інформаційного простору масової культури з залученням оновлених ідей, цінностей, життєвих орієнтирів;
• — важливою є зміна не тільки глобального, але й індивідуального (переорієнтування, «перевиховання» окремої особистості з урахуванням нових духовних запитів, спрямованих як на самовдосконалення, так і на збереження довкілля, оригінальної національної культури тощо);
• — потрібне розуміння єдності національно-локальних цінностей і глобальних загальнолюдських пріоритетів.

Намагання підкреслити культурний (а не природній, економічний) компонент названих вище теорій та обстоювати значення для них сучасної масової культури, можливо, видається штучним і недостатньо обґрунтованим. Але, на нашу думку, продовжуючи розробляти цей аспект проблеми, все ж таки можна досягти позитивних результатів. Адже, якщо сучасне суспільство очевидно базується на одному з культурних наріжних каменів — масовій культурі, яка давно відіграє роль провідної та більш впливової, ніж елітарна або народна, ігнорувати цей факт не доречно і навіть шкідливо. Тим більше, концепція сталого розвитку суспільства знаходиться ще на стадії розвитку, а значить, крім раніше виокремлених, потребує залучення і інших дієвих в даному контексті напрямків.

Список використаних джерел

• 1. Костина А. В. Массовая культура как феномен индустриального общества. Изд. 4-е. — М.: Издательство ЛКИ, — 352 с.
• 2. Костина А. В. Соотношение традиционности и творчества как основа социокультурной динамики. — М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2010. — 144 с.