Роль психології в оптимізації професійної діяльності людини

Роль психології в оптимізації професійної діяльності людини

Проблема професійного становлення особистості - одна з найважливіших в психології. Її психологічну основу становлять глибокі знання та високий рівень загальної культури особистості, високі моральні якості, висока пізнавальна активність та самостійність, здібності та професійна майстерність, інтерес до діяльності.

Діяльність людини — це об'єктивний процес взаємодії суспільного середовища і людини. Тобто, завдяки свідомій діяльності, людина вступає в різноманітні взаємодії з іншими людьми в різноманітні взаємодії з іншими людьми, формує власне ставлення до їх діяльності, власні наміри та прагнення. Психічні процеси не виникають самі по собі або ізольовано один від одного: вони тісно взаємопов'язані в єдиному акті суспільно обумовленої свідомої діяльності особистості, тому ефективність діяльності залежить від загального розвитку особистості та передусім від спрямованості її розуму, почуттів і волі.

Найбільш традиційними є психологічні погляди: виокремлення трьох фундаментальних видів діяльності, які відповідають трьом етапам онтогенезу: грі, навчанню, праці. З більш загальних позицій, виходячи за ці рамки, виокремлюють три «фундаментальні соціальні діяльності!: працю, спілкування, пізнання.

О. М Леонтьєв називав діяльністю процеси, які характеризуються психологічно тим, що спрямований процес діяльності в цілому завжди збігається з тим об'єктивним, що збуджує суб'єктадо певної діяльності, інакше — мотивом; процес, що збуджується та спрямовується мотивом, — з тим, чим визначена будь-яка потреба. У іншій роботі О.М.Лентьєв наголошує на тому, що діяльність є однією з різноманітних форм активності людини, яка забезпечує різні форми ставлення людини до діяльності. Він виокремлює макроструктурні блоки в загальному потоці діяльності, до яких відносить:" окремі (особливі) діяльностіза критеріями збуджувальних мотивів, далі виділяють дії - процеси, що підпорядковуються свідомим цілям; нарешті, операції, які безпосередньо залежать від умов досягнення конкретної мети" .

Н.Ф. Тализіна, виходячи з загальновизнаної думки щодо кільцевої структури діяльності, вважає, що будь-яка дія людини становить «своєрідну мікроструктуру управління, яка включає :» управлінський орган" (орієнтована частина дії), виконавчий «робочий орган» (виконавча частина дії), який є спостережним та порівняльним механізмом (контрольна частина дії)". У реальних, особливих видах діяльності вони виявляються в різноманітних формах взаємодії. При цьому, звичайно, один з елементарних видів є визначальним, провідним відносно особливої діяльності.

Отже, будь-яка діяльність має кільцеву структуру, а також становить процес управління, в якому виділяються окремі особливі види діяльності. У межах кожного окремого особливого виду діяльності вступають у взаємодію відносно самостійні елементарні види діяльності.

Сутність професійної діяльності полягає в єдності емоційно-чуттєвого та розумового розвитку, вихованні рис справжньої людини. На мою думку, професійна діяльність — особливий вид соціальної діяльності, спрямованої на передачу культуру та досвіду, накопичених людством, створення умов для особистісного розвитку і підготовки до виконання соціальних ролей, визначених у суспільстві, створення професійно важливого продукту діяльності. З метою проникнення в сутність специфіки професійної діяльності звернемося до аналізу її структури й пов’язаних ї нею теоретичних знань та практичних навичок. Будь-яка професійна діяльність — це складна динамічна система, до складу якої входять численні елементи. Серед них слід виділити основні, які визначають успіх діяльності:

• v конструктивна (конструктивно-змістова, конструктивно-оперативна, конструктивно-матеріальна);
• v організаторська діяльність;
• v комунікативна;

Педагогічна діяльність є окремий випадок професійної діяльності, але вона має свою специфіку, а тому і свою власну структуру. До складу структури педагогічної діяльності за А. І. Щербаковим входять такі компоненти:

• v конструктивні;
• v організаторські;
• v орієнтаційні;
• v комунікативні;
• v інформаційні;
• v розвиваючі;
• v мобілізаційні;
• v дослідницькі.

На думку А. І. Щербакова найбільш важливою є інформаційна функція, яка базується на глибокому і вільному володінні навчальним матеріалом, методами і прийомами його викладання та ін.

Розвиваюча функція відображає єдність навчання, виховання і розвитку і забезпечує управління основними компонентами діяльності учня (мислинний, емоційний, вольовий та ін. компоненти).

Орієнтаційна функція формує в учнів ідеї і ідеали, мотиви поведінки і соціальні дії. Мобілізаційна функція активізує знання і життєвий досвід для формування у них пізнавальної самостійності. Вчитель повинен мати науковий підхід до дослідником. Це забезпечує дослідницька функція. В своїй професійній діяльності вчителю приходиться вибирати і компонувати навчальний матеріал відповідно віковим особливостям і можливостям учня, планувати і будувати педагогічний процес; планувати структуру своїх дій і дій учня; створювати навчально-матеріальну базу для проведення навчально-виховних дій. З названими діями зв’язана конструктивна функція педагогічної діяльності.

Організаторська функція полягає у включенні учнів до різного виду діяльності, організації класу, учнівського колективу і т. д.

Комунікативна функція означає співпрацю і спілкування з іншими людьми: учнями, батьками, іншими вчителями. Названі функції не можуть здійснюватися окремо, кожна сама по собі. Вони утворюють тісний зв’язок і є основою професійної діяльності.

Сучасний етап соціально — економічного розвитку суспільства супроводжується безперервним зростанням різних форм спільної діяльності, в яких усе більш значущими стають інформаційні процеси не лише прямого, але й опосередкованої взаємодії фахівців. Зростає роль міжособистісного спілкування і стосунків, групових і міжгрупових процесів, а також інших соціально-психологічних феноменів у забезпеченні професійної діяльності. Процес взаємодії людей, їх спілкування формує міжособистісні стосунки, зміст, спрямованість, динаміка яяких визначає міру ефективності людини у спільній діяльності. Професійний розвиток — це складний процес, що має циклічний характер. Людина не лише удосконалює свої знання, уміння і навики, розвиває професійні здібності, але й може відчувати негативної дії цього процесу. Тому виділяють дві групи критеріїв ефективності: 1) зовнішні (об'єктивні) критерії, які орієнтовані на оцінку результативності виконання професійного завдання; 2) внутрішні, психологічні критерії оцінки діяльності. Першу групу критеріїв можуть характеризувати такі показники результативності, як кількість і якість виробленої продукції, продуктивність тощо. Другу групу критеріїв оцінки рівня професіоналізму характеризують наступні показники: професійно значущі властивості; професійні знання навики, уміння; професійна мотивація; можливості саморегуляції та стресостійкості; особливості професійної взаємодії; загальна фізична підготовка.

При аналізі поняття «ефективність діяльності «необхідно розглядати різні субєкти діяльності та їх ефективність. Можна оцінювати :а)ефективність діяльності підприємства;б)ефективність групової спільної діяльності персоналу; в)індивідуальну ефективність діяльності працівника. Діяльність може здійснюватися працівником індивідуально і в групі. При цьому включення людини у групову діяльність може вести як до підвищення ефективності діяльності працівника, так і до її зниження.

Є.П. Ільїн відзначає, що прості та міцні навички у присутності інших людей в більшості випадків виконують краще, а ті, що тільки формуються, і на складні можуть виконуватися гірше. Має значення міра інтелігентності: чим вона вища, тим більшою мірою активізується людина у присутності інших. Високотривожні люди швидше виявляють негативну реакцію на присутність інших, ніж низькотривожні, а особи з високим рівнем домагань на підтримку глядачів реагують позитивно.

Виходячи з підходів до вивчення проблем ефективності професійної діяльності, можна зробити висновок про різноманіття критерійних показників. Необхідний комплексний підхід до оцінки ефективності спільної діяльності з позиції пайового внеску кожного працівника в кінцеві результати виробництва, продуктивності й якості.

• v праці кожного працівника, а також рівня організації роботи персоналу як колективного суб'єкта праці. Організація та її персонал мають перспективи свого професійного розвитку лише тоді, коли орієнтується на довгострокову роботу по задоволенню потреб як своїх теперішніх, так і майбутніх клієнтів. Крім того, кожна організація, що розглядається як соціально-психологічна система, є частиною більшої соціальної системи — суспільства. Тому при оцінці ефективності діяльності слід враховувати «соціальну екологічність» взаємодії суб'єкта праці зі споживачем. Економічна діяльність персоналу визначається відношенням доходів до витрат при здобутті корисного результату, які пов’язані з виконанням місії організації. Соціальна ефективність характеризується відношенням корисного соціального результату до соціальних витрат цієї частини суспільства. Психологічна ефективність визначається співвідношенням задоволеності працівника та «ціни» його діяльності (у вигляді соматичних розладів, нервово-психічної напруги, зниження мотивації та інше). «Соціально — екологічна» ефективність визнається мірою орієнтації суб'єкта праці не на миттєву вигоду, а на довгострокові взаємини зі споживачем. Можна виділити уілька категорій суб'єктів, для яких ефективність діяльності стала життєвою важливою проблемою:
• v Для окремою людини, фахівця ефективність його професійної діяльності стає його особистою проблемою, оскільки вона пов’язана із задоволенням його потреб і з побудовою його професійної і життєвої дороги;
• v Для працедавця вирішення проблеми ефективного використання професійного потенціалу найнятих робітників пов’язане з оптимальним співвідношенням доходів і витрат, також перспективами розвитку його бізнесу;
• v Для професійного співтовариства вирішення проблеми ефективності праці його членів є умовою професійного виживання і еволюції інституту професіоналів даного профілю;
• v Для суспільства в цілому потреба підготовки професіоналів, раціонального їх використання, проблема ефективності праці взагалі є важливою з точки зору розвитку суспільства, використання його ресурсів.

діяльність професійний психологія педагогічний.

Висновок

Отже, професійна діяльність — особливий вид соціальної діяльності, спрямований на передачу культури та досвіду, накопичених людством, створення умов для особистісного розвитку і підготовки до виконання соціальних ролей, визначених у суспільстві, створення професійно важливого продукту діяльності. Будь-яка діяльність має кільцеву структуру, а також становить процес управління, в якому виділяють окремі особливі види діяльності. У межах кожного окремого виду діяльності вступають у взаємодії відносно самостійні елементарні види діяльності.

Ефективна діяльність — це не лише її результативність, продуктивність, але і пристосованість системи до досягнення поставленого перед нею завдання. Внутрішні критерії зміни стану і ефективності діяльності полягають в характеристиках ціни діяльності, тобто фізіологічних витрат енергії при виконанні трудових завдань.